Чи можлива в Україні твіттер-революція? Минулого тижня на це запитання під час круглого столу намагались відповісти івано-франківські політики, політологи та політтехнологи. Більшість учасників заходу погодилися з тим, що таки можлива. Однак, далеко не всі впевнені, що вона на часі.
Тема спровокована тим, що в революціях, які останнім часом відбуваються у світі, не останню роль відіграють інтернетні соціальні мережі, однією з яких є Твіттер. Правда, в Івано-Франківську, як і зрештою і в Україні, Твіттер не є настільки популярним, щоб підняти народ. В Україні більше спілкуються через Фейсбук. Утім, навіть ця соціальна мережа не є достатньо поширеною. Так, виявилося, що навіть серед учасників круглого столу у Фейсбуці присутні лише два — завідуючий кафедрою інформаційних технологій Прикарпатського університету Павло Федорук і політолог Ігор Дебенко.
Як сказав письменник і політтехнолог Володимир Єшкілєв, не так давно класичною підставою для революції вважалися три аспекти. Перше — це лідер або месія, друге — кілька мучеників, третє — фінанси, спрямовані на підтримку революції. І якщо завдяки інформаційним потокам, каже Єшкілєв, лідер уже не потрібен, то мученики та фінанси досі необхідні. «Але сьогодні такого явного і потужного фінансового потоку, який би йшов на організацію якоїсь революції, поки що не прослідковується», — каже Єшкілєв.
Учасники круглого столу припустили, що соціальні мережі в Україні здатні породити своїх революціонерів. Але не сьогодні.
Comments are closed.