Ралі «Галіція — Ворота України» стало сотою гонкою в історії чемпіонату України. Цього року перегони мають міжнародний статус. За змаганнями слідкує спостерігач Міжнародної автомобільної федерації (FIA) Вульф Бібінгер. Закордонний «ревізор» має з’ясувати, чи заслуговують ці перегони наступного року стати етапом Кубка Східної Європи з ралі. До слова, минулого року представник FIA вже інспектував «Александров Ралі», яке відбувалося на Буковині та Прикарпатті. Нині цей етап вже є в календарі східноєвропейського кубка. Гонка відбудеться 6-8 липня.
Приїжджаємо на гонку раніше, у п’ятницю. У спеціально виділеному організаторами медіа-автомобілі разом з колегами вирушаємо на майбутні траси. Справа в тому, що за дві години до старту дороги, якими проходять «допи» (швидкісні ділянки), перекривають. Тому, аби за один день встигнути хоча б на два-три «допи», заздалегідь шукаємо безпечні бокові під’їзди, розписуємо свій маршрут, засікаємо час на переїзди між спецділянками.
Дводенна львівська гонка фактично триває три дні. Екіпажі також працюють на трасі ще з п’ятниці. Вони знайомляться з цими дорогами та записують їх у свої стенограми. Процедура надважлива, адже потім штурман диктуватиме пілоту те, що його чекає попереду…
Ввечері того ж дня на площі Міцкевича у Львові відбувається офіційна церемонія відкриття, і спортсмени вирушають завершувати приготування до парк-сервісу — зони технічного обслуговування. Тут її розташували на площі перед новозбудованою «Ареною Львів». У трибунах стадіону базуються штаб ралі та прес-центр.
Обслуговування «бойових» авто — справжнє видовище. Як тільки автомобілі заїжджають, механіки миттєво «обліплюють» їх, заповзають під машини, занурюються у двигуни, роблять усе швидко, але без метушні. Стукіт, скрегіт, гуркотіння. За правилами, якщо авто затримається в зоні сервісу бодай на кілька зайвих секунд, екіпаж отримує штрафні хвилини.
Попри те, що до старту Євро-2012 залишився лише місяць, роботи на «Арені Львів» у розпалі. Навколо снують десятки бульдозерів та самоскидів. Тут будують стоянки, облагороджують територію. Пилюку трохи прибивають до землі вантажівки-поливалки. Бригади робітників можна побачити і в підтрибунних приміщеннях.
В ралі головне — безпека. Це стосується не лише глядачів, а й самих гонщиків. Ось і на «Воротах України» перший день змагань, субота, для пілотів починається не в «бойових» машинах, а на брифінгу, присвяченому безпеці. Його проводить директор ралі Михайло Лойленко. Обговорюють буквально все: від корів та великого каміння на трасах до дій пілотів у випадку аварій. Усім гонщикам знову нагадують про те, що поза гонкою вони мають обов’язково дотримуватися швидкісного режиму в містах і селах на маршруті. Лойленко категоричний — якщо буде офіційна інформація про перевищення, екіпаж знімуть зі змагань.
Вже за кілька хвилин після брифінгу пелотон у супроводі автомобілів ДАІ вирушає у житловий масив Сихів. Саме там на великій транспортній розв’язці пролягли дві перші асфальтові спецділянки ралі. Після них екіпажі вирушають боротися на гравійних дорогах Миколаївського району Львівщини.
За два напружені дні гонщики долають 154 км «бойових» кілометрів. До них додаються майже 400 км переїздів між спецділянками. На гонки збираються усі довколишні села. Дивитися на ралі йдуть навіть із маленькими дітьми у візках. Тихі лісові та сільські дороги на ці дні наповнюються гуркотом спортивних машин, які піднімають у повітря каміння та пилюку. Та селян це не лякає. Особливо кмітливі рятуються тим, що просто поливають дорогу водою.
Організатори гонки потурбувалися про глядачів. Біля видовищних поворотів трас влаштували спеціальні фан-зони, сюди курсують спеціальні безкоштовні автобуси, тут діють точки громадського харчування. Мало хто встоїть перед спокусою поласувати ароматним шашликом на природі.
На Львівщину з’їхалися фанати ралі з усієї України. Частина з них приїхала, аби працювати. Серед персоналу гонки є і наші краяни. Офіцером зі зв’язків з пілотами є президент Прикарпатського автоклубу Олександра Кодак. У неділю на посту безпеки «SOS-2» спецділянки «Стільське-1» зустрічаємо її подругу Галину Смеречинську. Вона фіксує проїзд екіпажів і повідомляє про це по рації у штаб ралі.
Прикарпатці є й серед 36 екіпажів гонки. Іванофранківець Степан Мазур та його штурман Тарас Стенчук виступають на орендованому Mitsubishi Lancer Evo IX у третьому класі, де змагаються усі лідери українського ралі. Проте гонка для нашого екіпажу завершилася на останній спецділянці суботи, коли на другому кілометрі після старту в машині вийшов з ладу вал коробки передач. Найімовірніше, тепер побачимо Мазура вже на липневому «Александров Ралі».
Як жартують любителі цього спорту, ралі — не шахи, тут думати треба. Крім швидкої їзди, важлива правильна стенограма, взаємодія пілота і штурмана, робота механіків. Із 36 машин, що стартували у Львові, вісім не дісталися до фінішу, ще кілька після сходу в перший день скористалися можливістю рестарту. Попереду ще п’ять етапів, боротьба в сезоні лише почалася.
Ось обіцяний фоторепортаж
П’ятниця, 4 травня, переддень початку гонки. Плануючи свій маршрут, на завтрашньому допі зустрічаємо екіпаж Олександра Салюка і Євгена Червоненка, які прописують трасу.
Одразу за ними слідує авто з наклейкою FIA (Міжнародна автомобільна федерація) — трасу дивиться спостерігач Вульф Бібнгер.
Сервіс парк ралі ефектно дивиться на фоні Арени Львів.
Механіки завершують останні приготування машини, на якій виступають прикарпатці Степан Мазур і Тарас Стенчук.
Перед штабом ралі. Вульф Бібнгер власною перосною. За ці дні він об’їздить буквально кожен кілометр траси, поспілкується ледь не з кожним пілотом, загляне у кожну кімнату штабу ралі.
А це справжня легенда українського автоспорту. Олександр Салюк старший, останній чемпіон Радянського Союзу з ралі. На цій гонці він є начальником з безпеки.
Іванофранківчанка Олександра Кодак є офіцером зі зв’язку з учасниками.
Стартовий подіум гонки на площі Міцкевича у Львові.
Площа Міцкевича перед церемонією відкриття набула автоспортивного колориту.
Центром Львова курсують оригінальні екскурсійні автопаровози.
Усе готово до відкриття.
Учасники охоче фотографуються з усіма бажаючими. Тут же можна роздобути плакати команд.
Орендований Mitsubishi Lancer Evo IX Мазура і Стенчука є однією з найяскравіших машин етапу.
А ось і надія Івано-Франківської області на цьому етапі — штурман Тарас Стенчук з Кутів Косівського району і пілот Степан Мазур з Івано-Франківська.
Особливо цікавими до спортивних автомобілів є дітлахи.
Спортивні Subaru є окрасою кожного ралі.
Кожна машина має на капоті спеціальні защіпки.
Ось і офіційний старт ралі — діючий чемпіон України Валерій Горбань з’їжджає зі стартового подіуму.
Ранок суботи. У конференц-залі ралі Євген Червоненко проходить короткий медогляд. Як розповіла нам лікар, попри свій вік він перебуває у хорошій формі. Після 30 присідань його серцебиття повернулося до нормального ритму через три хвилини. Норма — п’ять.
Медогляд пройшов і Олександр Салюк молодший.
Оператор донецького телеканалу “Мотор ТВ” Олександр Шевкунов і водій медіа-автомобіля іванофранківець Роман Мороз узгоджують свої пересування етапом з прес-аташе ралі киянином Володимиром Некрасовим.
Команда “Dream Team Ukraine” фотографується в чаші новозбудованої Арени Львів.
Директор ралі Михайло Лойленко проводить перестартовий брифінг, присвячений безпеці на перегонах.
Вульф Бібнгер уважно слідкує за ходом розмови.
Євген Червоненко повідомляє, що у львівському аеропорті чергує медичний гелікоптер.
Остання формальність перед стартом — групова фотосесія на пам’ять.
Почалося! Сихів. Автомобілі безпеки відкривають проїзд пелотону першим допом ралі.
На трасі — Степан Мазур і Тарас Стенчук.
Кожну машину своїми об’єктивами “ведуть” десятки фотографів та операторів.
Другий гравійний доп ралі — “Галіція-1”. До фан-зони підтягуються вболівальники.
Крутий поворот пілоти ефектно зрізають.
Степан Мазур на цьому допі показав п’ятий час в абсолютному заліку.
Приїжджаємо на нашу третю точку цього дня. Це п’ята спецділянка “Миколаїв-2”. Окрім міліції безпеку на трасах ралі забезпечують курсанти Львівської академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Ця спецділянка зустрічає нас похмурим грозовим небом. Але фотографії з таким пейзажем виходять особливо ефектними.
Допом продлітає Степан Мазур. На жаль, ця спецділянка стала для нього останньою на цій гонці. На другому кілометрі наступної, СД-6 “Галіція-2”, у машині вийшов з ладу вал коробки передач. Гонку довелося завершити.
Повертаємося у парк сервісу перед Ареною Львів і зустрічаємо екіпажі, які приїжджають на техобслуговування. На задньому плані — майбутні стоянки навколо стадіону. Там кипить робота.
Гравійні дороги безжалісні до машин.
Судді ралі перевіряють колеса кожної машини. Зчищаючи пилюку, вони знаходять спеціальне маркування, яке перед стартом гонки нанесли на кожен комплект покришок. Так можна вичислити, чи бува пілоти між спецділянками не замінили колеса на незареєстровані.
Усю інформацію одразу заносять у спеціальні протоколи.
Протягом першого дня гонки екіпажі прошли 91 км спецділянок. Поки пілоти чекають своєї черги на заїзд до парку сервісу, вони жваво обмінюються враженнями. Пілот Сергій Чорний показує колегам, як він проходив один з поворотів траси.
Механіки “чаклують” над “бойовими” автомобілями. У їх запасі — всього 45 хвилин на обслуговування.
Арена ЛЬвів живе повноцінним життям, попри те, що її ще добудовують. У суботу ввечері тут з’являється транспорт телепроекту “Х-Фактор”.
На стіні днієї з трибун чіпляють величезний банер.
Кожен пілот заїжджає у зону сервісу за чітким графіком.
Час заїзду на обслуговування фіксують судді.
Після обслуговування машини на ніч залишають у закритому парку. Як тільки пілоти закриють двері, до авто ніхто не має права торкатися. Тут машини простоять аж до ранку другого дня ралі, неділі.
Крім Степана Мазура у перший день ралі з дистанції зійшов ще один екіпаж — Борис Ганджа і Сергій Потійко. Вони потрапили в аварію.
Неділя для екіпажів починається у зоні дозаправки. Кожна команда підвозитьсюди пальне.
Зона заправки позначена спеціальними знаками.
Приїжджаємо на свою першу точку другого дня. Це асфальтна “шпилька” дев’ятої спецділянки “Стільське-1”.
Проїзд пелетону відкриває автомобіль ДАІ.
Один з найколоритніших автомобілів українського автоспорту — бойовий ГАЗ-24 “Волга” Сергія Коробейникова. Попри те, що тут цей екіпаж виконував роль “нуля” (автомобіля безпеки), на одному з допів, він злетів з траси і перекинувся.
Одна з переваг ралі — майже всі допи пролягають природою. 🙂
На цій же “шпильці” розташувався пост безпеки “SOS-2”. Він теж позначений спеціальними знаками.
Іванофранківчанка Галина Смеречинська повідомляє про черговий автомобіль, що пролетів повз.
Переїжджаємо на другу недільну точку нашої зйомки — другий проїзд допу “Стільське”. До старту ще півтори години. Відомий київський фотограф Сергій Холодило за цей час відбирає та опрацьовує найвдаліші кадри попередньої сесії.
Врешті вирішуємо знімати на тому ж місці, де працювали вчора під час допу “Галіція-1”. Тепер його конфігурація інша, алеповорот залишився не менш ефектним.
Глянути на проїзд пелотону тут збирається чимало вболівальників.
Врешті-решт гонка добігає кінця. Екіпажі знову збираються на площі Міцкевича.
На фоні відеонарізок з етапу місцеві музичні виконавці розважають публіку.
І знову подивитися на “бойові” автомобілі на площі збираються тисячі львів’ян.
Трійця переможців абсолютного заліку: на подіумі — машина-переможець Олександра Салюка та Євгена Червоненка, зліва — срібні призери Віталій Пушкар та Іван Мішин, праворуч — бронзові призери Валерій Горбань та Андрій Ніколаєв.
Comments are closed.