Наскільки законні та виправдані регулярні побори з батьків вихованців дитячих садочків?
Публікації в газеті «Репортер» доволі часто починаються з читацьких листів. Так сталося і цього разу.
«Шановна редакція! Мене звати Марія, хочу з вами поділитися наболілою темою, з якою я зіштовхуюся щоранку. Моя дитина відвідує дитячий садок № 29, який знаходиться по вул. Гвардійська. Кожного ранку, як тільки батьки заходять у групу, починають збирати гроші на те і се. Я не розумію, навіщо нам Міністерство освіти, якщо все в садку – за кошт батьків, починаючи з посуду і закінчуючи ремонтами.Немає сил вже здавати гроші. В садок неможливо потрапити без хабара, і неможливо ходити без хабара, бо якщо хочеш, щоб до твоєї дитини ставилися добре, то треба усім дати, а якщо не дав, то ніхто на дитину й не подивиться. Нехай робить, що хоче. Батьків, які давали хабарі, одразу видно – їх на руках носять. Колись садочки були усім забезпечені, а зараз канцтовари, іграшки, посуд, білизна, рушники, килими, штори, шафи, столи, крісла (списки у них ще довгі) – все це на гроші батьків. А звідки батьки мають взяти, їх це уже не хвилює. «Хто немає, нехай тримає дітей вдома», – каже вихователь. І як мені після таких слів залишати дітей на цілий день у садку? Чому наша держава нічого не робить? Батькам, які мають дві-три дитини, ще важче, бо вони дають на кожну дитину, і всі гроші залишаються у школах та дитсадках. А за що жити? І що буде в інститутах?
Усі вихователі говорять одне: Міністерство освіти не виділяє, мусите купувати самі. Люди не мають, за що вдома зробити ремонт, зате в садку ремонт роблять кожного року. Моя знайома не дає дитину в садок, тому що їй сказали дати 300 доларів, яких вона не має. А звідки ж одинокій матері двох дітей взяти такі гроші? Люди чекають по два роки, щоб потрапити в садок, а поки прийде їх черга, то їм уже треба в школу (там, до речі, таке саме робиться). Якби ще було за що давати хабарі, то одне, а за таке хамське ставлення взагалі не хочеться дитину туди водити. Але змушена, бо треба заробляти гроші, не вмирати ж мені з голоду. Дякую вам, що прочитали. Якщо можете, то зробіть хоча би щось, заради дітей, бо вони заслуговують кращого ставлення до себе. Вони не винні, що у нас така держава».
Можна вижити без поборів
Звісно, цей лист не став для «Репортера» одкровенням – ми теж живемо в Україні. Можна навіть додати, що доволі часто в садках збирають кошти на «необов’язкові витрати»: фото (батьків ставлять перед фактом), квитки до цирку або театру. Когось такі витрати тішать – дитина ж бо розвивається, комусь це не по кишені, тому стає гірко… Збирання грошей у садках виглядає постійним і безперервним. Як написала мама в листі «списки у них ще довгі». Зробити щось із цим газета навряд чи здатна, а з’ясувати, чому воно так – спробуємо.
Начальник управління освіти і науки міськвиконкому (МВК) Михайло Верес говорить, що кожні випадки надто індивідуальні, щоб сприймати все загалом. Мовляв, десь ініціатор завідуюча, десь – вихователі, а десь – і самі батьки. Відтак, допоки не буде офіційної заборони, все це, мабуть, продовжуватиметься. Наприклад, вони вже заборонили на території садків проведення випускних для дітей. Утім, випускні тепер влаштовують у кафе чи ресторанах. «Деякі батьки дуже стараються, – каже Верес. – На випускні, на подарунки до дня народження чи на свято. І просять інших: здавати і здавати гроші. А трапляється так, що одні батьки можуть, а інший – ні».
Михайло Верес певен: кожен дитячий садочок може вижити без батьківських грошей – не закритись і не загинути. Там не буде шикарних килимів чи меблів, але існувати він зможе. А те, що батьки, вихователі чи завідуючі хочуть більшого, це вже інше. Наразі до захищених статей бюджету належать комунальні послуги, зарплата та харчування (для загальної категорії 50 % оплачують батьки, для пільговиків – безкоштовно). Решта – не захищені, однак потрібні. Це медикаменти, м’який інвентар (матраци, подушки тощо), ремонти, меблі, техніка (холодильник, плита тощо). На щось вистачає коштів з бюджету, а на решту «скидаються» батьки.
Скупий бюджет
Головний спеціаліст з питань дошкільної освіти управління освіти та науки МВК Оксана Передрук каже, що іноді так складаються обставини. «За вимогами санстанції у садочку на кожну дитину має бути три комплекти постільної білизни, – говорить вона. – Раніше вимагали тільки два. Ще має бути гаряча вода, а у садках вона є тільки тоді, коли є тепло. Санстанція штрафує завідуючих і каже купувати бойлери. От і доводиться купувати їх за батьківські кошти. Така ж ситуація з кварцуванням. Обов’язково треба кварцувати іграшки та килими, а для цього треба купити кварцову лампу».
За словами Михайла Вереса, кожен дитячий садок щороку складає свій кошторис. Сесія міськради його затверджує (правда, не завжди усі 100 % витрат). «Завідуюча будь-якого садочка має свій чіткий кошторис, – каже начальник управління освіти. – Вона може закупити для садочка миючі засоби чи машину туалетного паперу, чи купити холодильник або газову плиту, відремонтувати дах чи поміняти опалювальну систему».
В управлінні освіти кажуть, що бюджет для освітян у 2009 році був таки скупенький. Проте, садки фінансувалися. Наприклад, той самий садок № 29, про який написала наша читачка.
Окрім цього, як каже Михайло Верес, цього року освіта має ще одне складне фінансове питання. Адже міська санстанція склала припис, що закриє садки № 5, 6 та 7, позаяк в них пічне газове опалення. Тож цьогоріч доведеться міняти там опалення, а на усе це теж слід знайти кошти в бюджеті.
Як бачимо, бюджет незначний, вимог до освітян достатньо, відтак багато «лягає на плечі» батьків. Одні можуть і здають, іншим дуже важко. Але вони теж здають, тому що бояться, що до дитини будуть ставитися відповідно грошей від батьків. А найголовніше це те, що ніхто не визначився між першочерговим і другорядним. Бо, може, не все у садочку конче необхідне…
Оксана Передрук певна: якщо батьки не мають можливості, то вимагати у них грошей ніхто не буде. Якщо ж таке є, то вона радить тихесенько звернутися в управління освіти, назвати садок і групу. «Ми такі речі не допускаємо, – каже вона. – Бо діти усі однакові незалежно від того, є у батьків кошти чи немає». Хотілося б у це вірити. Може мама, яка написала нам листа, спробує такий шлях?
Comments are closed.