Після статті зі своєрідним рейтингом студентів читачі запропонували «Репортеру» для балансу зробити відповідний матеріал про викладачів вишів. Ну, як не погодитись? Отже, сімка викладачів – суб’єктивні номінації від автора плюс коментарі експертів.
Експертів цього разу знову двоє: студент ПНУ, керівник проекту StudMedia Ілля Богатчук (від тих, хто цих викладачів мав би слухати) і Микола Рожко, ректор Івано-Франківського національного медичного університету (від тих, хто ними керує), пише “Репортер”. Поїхали?
Фото ілюстративне
Недоторкані. Мають впливових родичів, нікого не бояться, ні на що не зважають. Тому й викладають часто абияк, але бувають винятки.
Богатчук: У нас була цікава пані, в її чоловіка нафтовий бізнес. Дуже епатажна. Дуже довгі, десь 3-4 см, червоні нігті. Це шокувало всіх студентів. А ще вона засовувала у «гульку» на голові довжелезний олівець і так ходила. Попри це, педагог була непоганий.
Рожко: Ці люди всюди є, та їх, на щастя, не критична маса. Ми ж, наприклад, з кожного випуску пропонуємо п’ятьом найкращим студентам залишитись в університеті – незважаючи на те, чи вони діти міністрів, чи сироти. У мене батьки були колгоспниками, я пробивався сам. Тому, якщо викладач поганий – працювати він не буде.
Читайте Від гуляки до бідаки. Сім типів студентів – неформальний рейтинг
Гульвіси. Спокійно спізнюються на півпари або й узагалі не приходять, буває, легко відпускають студентів додому – просто щастя якесь.
Рожко: Є такі викладачі, що не запізняться ні на хвилину, а є ті, хто розповідатиме, як стояв у заторі. Студенти їх люблять, ми ж з вами й самі не завжди хотіли слухати лекції. Щоб викладати, треба виконувати певні вимоги, як от, бути кандидатом наук, друкувати праці… До речі, такий викладач цілком може бути хорошим професіоналом, геніальні люди незвичайні, але не всі незвичайні – генії.
Богатчук: У нас немало викладачів, які можуть спізнитись і на п’ять хвилин, і на десять, і на тиждень, грубо кажучи. Було й таке, що викладачка просто приходила на пару, монотонно з папірчика за 20 хвилин відчитувала матеріал, збирала свої речі та йшла. Предмет був потоковий, в аудиторії сотня студентів, жоден її не слухав.
Грайливі. На парах розповідають анекдоти, заграють до дівчат.
Богатчук: Був викладач, в якого пара постійно переривалась на анекдоти. А стосовно оцінок «за гарні очі», то він поводився навпаки: щосеместра обирав якесь жіноче ім’я, постійно викликав дівчат із цим ім’ям до дошки, питав усі семінари і грузив рефератами. У мене на потоці була група з чотирма Наталками – жодна не здала його предмет навіть з другого разу. А до хлопців – навпаки, ставлення було лояльним, і не тільки в нього, а й у інших викладачів. Дівчат більше, у педагогів, мабуть, уже імунітет на короткі спідниці.
Рожко: Я вважаю, що пожартувати – це святе, не можна бути замкненим чи тільки кричати й погрожувати двійками. Багато викладачів суворі, особливо молоді, вони ніби забули, як самі були студентами. Я з такими навіть бесіди проводжу. Та у всього є межа – якщо ми зараз дамо студентам абсолютну волю, то вони й на лекції не ходитимуть.
Фото ілюстративне
Невдахи. Викладають мало й нецікаво – більше скаржаться студентам на всі свої біди.
Рожко: Якби провести соцопитування у франківських вишах, то незадоволених чимось викладачів знайшлося б чимало. Але це залежить від характеру людей, і що старшими вони стають, то більше розказують студентам про якісь негативні речі.
Богатчук: Викладачка логіки завжди приходила на пари з сумним обличчям. Вона була так пригнічена своїми життєвими проблемами, що, здавалося, розплачеться просто посеред пари. На парі це проявлялось так: «при даній логічній системі…», а потім вставка – «нелогічно після 15 років спільного життя розходитись через якісь проблеми». І так кожної пари, студенти її всерйоз не сприймали, лише хіхікали.
Хабарники. Автору тут нема що коментувати.
Богатчук: З другого курсу в нас був предмет, який викладала зухвала жінка. Кожного студента вона зобов’язувала купити її книгу, де, до речі, була купа помилок. Книга коштувала 300 грн (у 2015 році), не купив – навіть трійки не отримаєш. Предмет викладався три семестри, після перших двох – заліки, після третього – іспит. Перед іспитом викладачка сказала старості: «Хто хоче мати хоча б 3-4 бали – зберіть по 200-300 грн з кожного». Коли я запропонував групі її «здати» – всі відмовились, бо боялись. І ця жінка викладає понад 10 років.
Рожко: Від цього теж не виходить цілком позбавитись, але таких нині мало, кожен боїться за своє місце. Якщо викладач має погану славу, то я забороняю йому приймати іспит, не підписую контракт. Але й студенти самі провокують, не ходять на заняття. Я завжди попереджаю: якщо дізнаюсь, то покараю не лише викладача, а й студента.
До теми Ректор ІФНМУ Микола Рожко: «У мене ніхто ногами двері не відкриває, і не буде»
Фахівці. Робота в універі для них – хобі. Можливо, завдяки власному бізнесу чи додатковій роботі, вони викладають не заради грошей, а щоб справді чомусь навчити.
Рожко: Ми беремо на роботу сумісників – головного лікаря, заввідділенням – вони досвідчені практики і це покращує співпрацю з лікарнями. Викладачі-стоматологи мають свої приватні кабінети, ми з ними підписали угоди, бо університет не має достатньої кількості баз, щоб якісно готувати студентів. Заняття проводяться там і у навчальний час вони займаються виключно студентами. І це добре.
Богатчук: Мій куратор не надає великого значення пропускам і конспектуванню, старається проводити воркшопи, водити студентів на заходи, конференції, з’їзди. Йому, думаю, справді цікаво цим займатись, він шукає підхід до кожного студента.
Зануди. У Всесвіті існує лише їхній предмет, існування будь-чого іншого для них неприйнятне.
Богатчук: З історії економіки був дуже суворий викладач, який часто повторював: «Якщо ви не будете знати мій предмет, то що б не робили – ніколи нічого не здасте, бо мій предмет – головний». Він не міг усвідомити, що якісь предмети можуть існувати без нього чи також важливі для розвитку.
Рожко: Мій син називає їх ботанами. Є такі люди. Але ідеального викладача, мабуть, ніхто ніколи не створить.
Comments are closed.