Не всі вони мають музичну освіту, але всі вони творять якісно та щиро. Різні за віком та історіями вони збираються у студіях чи гаражах, аби разом писати щось нове і розповісти через музику про власні емоції чи думки. Вони часто джемлять – імпровізують у музиці, відчуваючи один ритм.
Не всі знають, що Івано-Франківськ – дуже музичне місто. Новий спецпроект рубрики «Вподобано» доведе, що ви чули далеко не всіх. Тут будуть відомі і не дуже гурти та сольні проекти.
У 2011 році почали збиратися нові музиканти навколо вже тоді добре відомого у Франківську музичного бренду «Фліт». Зараз вони грають вчотирьох. Як кажуть самі – у дуже культурній манері. Фронтмен гурту Андрій Марків – про спогади, альбоми та життєві корективи.
Автор фото: Юлія Карева
Андрій Марків – вокал, гітара
Анатолій Блєдних – бас-гітара
Володимир Корчак – барабани
Олександр Іванчук – гітара, вокал
«У першому альбомі домінували полькові швидкі ритми, які притаманні для панк-року, – згадує Андрій. – На одному з концертів журналіст запитав, чому граємо панк-рок, а самі ніколи не матюкаємось, дуже інтелігентні. От ми до 2009 року називали свій напрямок інтелігентний панк-рок. А потім зрозуміли – ми граємо просто рок-н-рол – не те раннє рокабілі, а той, що в загальному передає рок-культуру».
З початку 2000-го.
«Гурт створений у 2001 році. У перший склад входили: Володимир Новіков – вокал, Віталій Бєляков – бек-вокал, Андрій Марків – гітара, Михайло Копієвський – бас-гітара, Юра Чорний – ударні.
Ми всі, хоч і мали тоді різний вік, виросли на тих самих піснях, на тих самих музичних ідеях. Тоді всі вірили, що будемо рок-зірками – крутими музикантами: будемо їздити по всьому світу, давати концерти і з того жити. Тепер можу сказати, що життя вносить свої корективи – не так сталось, як гадалось.
Але у 2003, коли в гурт прийшов Ігор Озарко, він сказав – давайте записувати альбом. Ігор взагалі був генератором ідей, таким поштовхом – коли він прийшов, дуже сильно всіх переконував – і переконав, що треба записувати альбом, жити тільки музикою для музики. Ми всі все кинули, повіривши його словам і зайнялись музикою. Почалися тури, концерти – тоді я остаточно прийняв рішення, що йду з роботи. І так зробив кожен з нас.
У грудні 2003 група випустила свій дебютний альбом «Світ такий…». Презентували його тоді в приміщенні теперішнього кінотеатру «Космос», а тоді там була дискотека «Ура». З першим складом записали три альбоми, з теперішнім – один, зараз працюємо над наступним.
Той «Фліт» був до 2010 року, коли Ігор поїхав в Америку. Наступним поїхав в США вокаліст Володимир Новіков. І в 2011 році почав набирати нову команду».
Наздоганяти те, чого не робив раніше.
«Я нічим іншим, окрім музики, не займаюсь, не хочу та і не вмію. Я за спеціальністю геодезист, трошки попрацював на підприємстві, і зрозумів, що це хороша спеціальність, дуже романтична, але не для мене.
Тому після виходу учасників з гурту, почав набирати нових людей у команду. За 10 років Фліт став брендом, якому я присвятив пів свого життя. Ми всі жертвували заради цього імені своїм життям. Це були амбіції.
Зараз намагаюсь наздогнати – робити те, що не робив раніше, коли мої однолітки будували сім’ї, а я займався флітами. Зараз моє життя потекло у правильному, на мою думку, руслі – моїй донечці півтора рочки, намагаюся більше часу приділяти їй – на флітів не вистачає стільки сил, як було раніше.
Наступних декілька років маю чіткі плани – займаюся музикою, але так сталося, що вона вже не на першому місці. Коли маємо час – забігаємо на студію, пишемо пісеньки, придумуємо щось новеньке. Думаю, що більшість пісень наступного альбому ми випустимо синглами, а потім докладемо декілька нових і випустимо збірку. Зараз є ще купа синглів, рімейків, реміксів, які не входили в альбом».
Історія про їжачка.
«Впізнаваних та переспіваних пісень багато. Найповторюваніша пісня, напевно все ж таки – «Їжачок». Так сталося, що ця пісня найбільш бажана на концертах. Хоча останніх пару концертів вже її не граємо – нам трохи набридла. Але коли між піснями є трохи довша пауза і люди починають викрикати «Їжачок», і це вже апогей криків, коли ми вже навіть не чуємо на сцені один одного – то граємо «Їжачка». А коли люди кричать не сильно голосно – я махаю хлопцям, що ми йдемо далі по списку пісень. Але на кожному концерті під лінією обов’язкової програми стоїть «Їжачок». Це означає, що ми його граємо на вимогу публіки. Її написав Володимир Новіков. А історія про їжачка дуже проста – як воно описано в пісні, так воно і було. Якось Володя переходив дорогу і побачив їжачка, якого переїхала машина. А біля нього цю ж дорогу переходила жінка з маленьким хлопчиком. І саме хлопчик звернув увагу на розчавленого їжачка. А зробив він це так емоційно, що це дуже зачепило Володю, і коли він дійшов додому – пісня вже була готова.
Мій досвід показує, що більшість пісень, які придумані спонтанні – найпопулярніші. Ті, які довго пишуться в муках – швидко забуваються. «Їжачок» з самого початку був придуманий як стьоб на творчість однієї франківської команди (якої саме – не скажу). Ми хотіли по-панкушному стібанутися. Коли складали список пісень, які ввійдуть в перший альбом 2003 року, цю пісню залишили суто для кількості – вона була остання у списку. Вона завжди була остання – ніхто сильної уваги на неї не звертав і великих ставок на неї не робив. А вийшло так, що багато хороших пісень забулося, а її пам’ятають. Результати завжди несподівані – але так і має бути. Якби все складалося так, як задумано – було б нудніше жити».
Ще одна, на мою думку, вагома постать у історії гурту Фліт є Володя Гарматюк. Ми з ним працювати у 2013 році, коли записували альбомом «Вихід є!». Власне, більшість пісень із цього альбому є на його слова. І не менш часто виконувана на концертах самими слухачами пісня «Вихід є!» в їхньому числі. Хоч цей альбом і записувався на зламі історичних буремних подій для фліта, я вважаю його одним із найвдаліших.
Популярність у стилі flit.
«Чим тяжче ти працюєш, тим більша популярність. Так у будь-якій сфері. Це і є секрет популярності – в роботі. Зараз не так сильно слідкую за розвитком української музики, як колись. Але те, що бачу – часто не погоджуюсь з вибором публіки. Часто це повне г…, на мою думку. Внаслідок цього розумію, що не вгадаю, куди йде розвиток музики, і прекрасно розумію, що не в тому напрямку, напевно, рухаюсь. Чому пісня чи виконавець стали популярними – бо він працює, вкладає гроші в концерти та реклами, тож рано чи пізно його помітять.
Гуртам у цьому плані зручніше – вони можуть підірватись, і поїхати в інше місто. З американського сленгу «flit» – це часто змінювати місце проживання, ховаючись від поліції.
Comments are closed.