Для українців ця країна вже не екзотика, більшість знає її по турах «усе включено». А от відвідати Єгипет самостійно було викликом: країна не вважається безпечною.
Все ж «Репортер» відвідав Єгипет самостійно й опинився на переповнених арабських базарах й серед безкрайніх пустель.
Фото з туристом
У літаку Міжнародних Українських Авіаліній з Києва до Каїра більшість пасажирів – єгиптяни. В аеропорті теж іноземців не видно. Бюджетним туристам нелегко: таксі не беремо, чекаємо на автобус до центру. Всі написи навколо – арабською, навіть цифри. Нарешті старий автобус за три єгипетські фунти (майже п’ять грн) везе нас вулицями Каїра, повз мечеті з високими мінаретами, пальми, кафе із затертими вивісками і сміття, яке вітер носить вулицями. Але столиця по-своєму красива, усі будинки – у жовтих тонах кольору пустелі, відчувається дух арабського міста з казок.
Після обіду затори на вулицях неймовірні: шлях у 20 км займає десь дві години. Каїрські дороги у туриста з Європи викликають шок: світлофори тут ігнорують і пішоходи, і водії, а величезні перехрестя люди просто переходять, попередивши перед тим помахом руки.
Каїр вважається найбільшим містом арабського світу, тут мешкає 8 млн людей, разом з передмістями – 19. Незважаючи на те, що єдине вціліле диво Давнього світу – піраміди, розташовані у Гізі, передмісті Каїра, туристів на вулицях немає. У цьому своя перевага: місцеві дуже радіють, коли бачать приїжджого. Це як флешмоб – кожен, чи поліцейський, чи звичайний робітник за склянкою каркаде, має сказати «Ласкаво просимо до Єгипту» і посміхнутися. Діти взагалі стають у чергу, щоб сфотографуватися з іноземною туристкою.
Читайте: Маври, королі, Ґауді – Іспанія за тиждень (ФОТО)
Усі жінки носять хіджаб, або й взагалі нікаб (чорну накидку, в якій видно лише очі, та й їх може ховати сітка), деякі навіть у спеку одягають ще й чорні рукавички, щоб жодної частини тіла не було видно. Натомість більшість чоловіків – у європейському одязі, хоч, звісно, не у шортах чи майках. На гардероб туристів дивляться поблажливо, але, з поваги до місцевої культури, жінкам не варто оголяти плечі, декольте, й ноги вище литок.
Єгипет в музеях та на базарах
Зранку не спекотно, якраз час досліджувати пам’ятки. Якщо не витрачатись на таксі, добиратися до пірамід зі Сфінксом важко, метро їздить не всюди, скористатися маршрутками можна лише з допомогою місцевих: а допомогти вони готові й навіть не завжди за бакшиш. Вхід на територію комплексу – 150 фунтів (230 грн), щоб зайти у піраміду, доведеться доплатити. Жовтий колір пірамід гарно контрастує з синім небом у пустелі. Натомість у Каїрі небо не таке яскраве – над містом часто висить смог.
Читайте: Наші на Кіліманджаро. Як шестеро франківців зійшли на найвищу гору Африки (ФОТО)
Каїрський музей, який містить колекції світового значення, в тому числі мумії, саркофаги і скарби Тутанхамона, розташований у центрі, біля площі Тахрір, до нього можна доїхати на метро. Вхідний квиток – 150 фунтів.
Крім очевидних визначних місць, у Каїрі багато гарних мечетей (у деяких з них жінок всередину не пускають), відомий базар Хан-ель-Халілі, середньовічна Цитадель… А коли звернути з основних вулиць у вузенькі переходи, де під ногами продають книжки та пресу, а на прилавках – фрукти, де бігають і граються смуглі діти, відчувається справжня атмосфера міста.
Читайте: Як франківцям недорого поїхати у Таллінн, Ригу і Гельсінкі та що там подивитися (ФОТО)
З безпекою в Каїрі не гірше, ніж у великих містах Європи, а то й краще. Звісно, є дрібні шахраї, але по вулицях ходити не страшно, навіть ввечері. Частково тому, що немає п’яних, бо іслам забороняє алкоголь. Чоловіки проводять вечори на терасах кафе, за чорним чаєм і футболом по телевізору. Діти бавляться серед вузеньких вулиць без нагляду дорослих у час, коли малі українці вже бачать десятий сон.
Єгипет за великим містом
Відпочивши кілька днів на морі в Хургаді, вирушаємо далі на південь, у Луксор. Автобусна компанія Go Bus, за відгуками – найкраща у Єгипті, справді не підвела: непогані автобуси, прибувають вчасно, квитки можна купити онлайн ще з дому.
Краєвиди за вікном – переважно кам’яниста пустеля, але коли з’їжджаємо з автобану, можна подивитися на єгипетські села. Тут протікає Ніл, тож на контрасті з пустелею за вікном усе потопає у зелені. Біля бідних хатин пасуться віслюки, місцеві їздять між селами у відкритих кузовах, на городах вирощують кукурудзу й інші культури. Що далі від столиці, то більше чоловіків носять не штани, а традиційні довгі сорочки, на голову одягають тюрбан.
Час від часу транспорт зупиняється на блокпостах, інколи в салон автобуса заходить поліцейський з пістолетом на поясі, вибірково просить чоловіків показати документи. Поліції взагалі багато й на вході до всіх місць скупчень людей, у метро – металошукачі. У Єгипті недавно знову ввели воєнний стан, до того ж завжди є загроза терактів. Але до туристів поліція дуже уважна і дружелюбна.
Читайте: Як за 14 днів відчути Іран і вкластись у 300 доларів (ФОТО)
Найцікавіше – у некрополі
Луксор, колишні Фіви, столиця Верхнього Єгипту, місце життя й поховання більшості фараонів, тісно пов’язаний з туризмом. Тому тут відбитися від нав’язливих пропозицій таксі чи кінної упряжки дійсно важко. Туристи їдуть, бо тут є на що подивитися: Луксорський і Карнакський храми, Долина царів і цариць, храм цариці Хатшепсут, різні музеї… Не менш приємно просто гуляти вздовж набережної, попід пальмами, милуючись Нілом на фоні скель.
Луксорський і Карнакський храми – досить добре збережені руїни давніх споруд, у яких поклонялися богам. Величезні колони, алеї сфінксів, малюнки й розписи – тут можна побродити немало часу, заплативши 140-150 фунтів за вхід.
Але найвідоміше місце в Луксорі – це Долина царів, місце поховання фараонів у Фіванському некрополі на західному березі Ніла. Вхід туди коштує 200 фунтів (більше 300 грн), в ціну квитка входить відвідання трьох гробниць, доплативши, можна зайти і в інші. Доїхати туди можна на таксі або з індивідуальною екскурсію, бо відстані в пустелі немаленькі. Всередині в гробницях нічого немає, крім саркофагів, зате на стінах – старовинні різнобарвні розписи. Крім того, на території некрополя є багато храмів, найвідоміший – єгипетської правительки Хатшепсут, вхід – 100 фунтів (155 грн).
Гід розпитує про українську погоду і замріяно зітхає, почувши про 27 градусів. Тут – десь 40, але переноситься така погода значно легше, ніж вдома. А північніше, у Каїрі, у кінці червня взагалі 33 градуси, відчувається десь як наші 28. Головне – перепочивати у кафе з кондиціонерами, одягати щось на голову й користуватися сонцезахисним кремом. Біля моря теж спека не страшна. Єдине, де дійсно важко, – це у пустелі: біля пірамід і на території некрополя. Там довго перебувати не вийде.
У будь-якому разі побачити Єгипет зсередини, а не з вікна туристичного автобуса, було варто. Наприкінці навіть здається, що вдома не вистачатиме галасливих торговців і таксистів, безперервних сигналів машин й закликів муедзина до молитви. І захід сонця над Нілом, який зафарбовує в помаранчевий колони давньоєгипетського храму, лише підсилює ці відчуття.
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.