На минулому засіданні облради «Свобода», «Батьківщина», «Наша Україна» та «Фронт змін» розділили між собою усі керівні посади. Цього разу – майже всі депутатські комісії – вісім з одинадцяти. І кожній із цих партій, навмисно чи випадково, дісталося по дві комісії. Ще по одній, не надто важливій, комісії очолили представники Народного Руху України, Української партії та Партії регіонів.
95 щасливчиків
Найпривабливішими в облраді є бюджетна, земельна та екологічна комісії. А охочих працювати в гуманітарці, на кшталт освітньої чи спортивної, як правило, небагато. Так, третина депутатів просилися в бюджетну, незалежно від того, що працюють вони в охороні здоров’я чи будівництві. Посилалися на те, що все одно знаються на бюджетуванні. Натомість, голова облради Олександр Сич пропонував зворотний варіант, який більше виглядав стьобом. Мовляв, усі вчилися в школі, майже всі закінчили вузи, то чом би їм не піти в освітню комісію? Звісно, це не спрацювало…
Сич запевнив, що 95 % пропозицій враховані. Інші проігнорували тільки через те, що партії подавали своїх двох-трьох депутатів у «важливу» комісію, а в непопулярну – нікого. В такому разі голова розподіляв сам. І то так, аби депутати певної партії працювали у максимальній кількості комісії.
З’ясувалося, що насправді було не 95 %, а 95 задоволених депутатів. У відсотках це трохи менше. «Враховано 95 % побажань для чотирьох фракцій, – обурився Василь Головчак із УНП. – Якщо ми сюди прийшли погуляти, то я не маю нічого проти. Тоді чотири партії мають зробити політичну заяву і взяти відповідальність за розвиток області на себе». Обурених своєю присутністю не в тій комісії, в яку просилися, знайшлося достатньо.
Мажоритарник зі Снятинщини, єдиний представник партії «За Україну» Роман Білик просився в екологію, а опинився в охороні здоров’я. «Регіонал» Руслан Гусак намагався з’ясувати, чому його прізвище днем раніше було в бюджетній комісії, а вже на сесії опинилось у соцзахисній. Ярослава Ульванська від Української партії та «ударівець» Роман Чернега просились у комісію законності, а опинились у земельній. Михайла Яворського (Народна партія) зробили секретарем комісії соцзахисту, хоч він і казав, що не знає цієї галузі. Були й інші депутати, до чиїх пропозицій не дослухалися. Але Олександр Сич налаштувався рішуче – жодної коми у рішенні міняти не планував.
В одні ворота
Михайло Негрич і Михайло Яворський просили, щоб «меншості» дали очолити хоча б кілька комісій. Мовляв, не можна забирати все собі. «Ви пропонуєте поділити, мов власність, комісії між партіями? – обурився Сич. – А може ми ще Україну поділимо?!».
Виглядало трохи натягнуто. Адже комісії вже були розділені між чотирма партіями. А з рештою ніхто не рахувався. Таке можна назвати не стільки узурпацією влади (як говорили деякі депутати), скільки викликом. Адже більшість прикарпатських політиків хоч, м’яко кажучи, і не люблять Партію регіонів, але, як правило, побоюються її.
До речі, Олександр Сич запевнив: при розподілі керівників комісій (голова, заступник, секретар), вони дотримувалися того принципу, що депутати, які мають керівні посади у виконавчій владі, не пропонуються до керівного складу комісій. «Я думаю, ви цю логіку розумієте, – додав Сич. – Уявляєте, що начальник управління одночасно є головою чи секретарем профільної комісії? Тоді він сам себе контролюватиме».
Бунт на кораблі
В результаті міністр охорони здоров’я Зіновій Митник (позапартійний, висуванець Партії регіонів) став рядовим членом комісії з охорони здоров’я. (А міг би опинитись і в освітній, бо ж учився у школі). А от до представників «своїх» партій цей принцип не завжди спрацьовував. Наприклад, завкафедрою університету нафти і газу Дмитро Дзвінчук став головою освітньої комісії, керівник ОТБ «Галичина» Ольга Бабій очолила комісію з питань діяльності ЗМІ, а Ігор Олійник, який у минулому був відомим забудовником (підозрюємо, що з цього бізнесу остаточно вийти неможливо), став головою комісії з питань будівництва та архітектури.
Українській партії віддали головування соцзахистом. А вони просили екологічну. Били на те, що в них багато депутатів-калушан (і мер Калуша теж), а там ситуація з екологією найгірша тощо. «Не будемо перетягувати в один бік, – відмовив їм Сич. – У нас достатньо гостра екологічна проблематика в Калуші, Бурштині, Надвірній, Снятині. Тому говорити тільки про Калуш і тільки про Українську партію – некоректно».
Врешті, представники Української партії відмовились голосувати. Сич сприйняв це як ультиматум. І зазначив, що це початок недоброї традиції у роботі сесії. Крім них, за керівний склад комісій не голосували Народна партія, «Відродження» та Партія регіонів.
Утім, голосів вистачило і без них – «за» проголосували 62 депутати. Сич подякував присутнім. «Про збалансованість рішення говорить те, що жоден не голосував проти і ніхто не утримався», – голова облради навіть трохи познущався із тих депутатів, які дві години просили внести зміни до проекту. Як результат – названі партії покинули зал.
«Я собі не можу уявити, щоби група чиновників на знак протесту покинула колегію ОДА, – додав від себе Юрій Романюк з «Батьківщини». – Як ви думаєте, де б були ці чиновники? То чому депутати можуть покидати сесію?». У свою чергу, Сич запевнив, що ставитиме питання про відкликання депутатів-бунтівників.
І останнє. З цього всього напрошується лише один висновок – злагодженість чотирьох партій нині вражає. Це при тому, що роботи поки що не було – ми бачили тільки розподіл посад. Проте, у довговічність такої «більшості» віриться слабо. Щойно назвуть дату виборів до Верховної Ради, усе це порозуміння розвалиться на шматки.
