Польові записки з ралі

Чернівці, ТЦ “Боянівка”. Тут весь перший день етапу “Буковина-2010” був штаб ралі.

Зовні — звичайна скляна “глиба”, а всередині справжній клондайк. Є все, навіть льодовий каток.

З хвилини на хвилину прес-конференція, яка фактично відкриє роботу преси на ралі. Треба не забути жодного зі спонсорів 🙂

Директор “Епіцентр” Вадим Сушко, директор ТОВ “Боянівка” Дмитро Равлюк, директор змагання Іван Мельничук, голова Колегії спортивних комісарів Олег Петрищев та керівник прес-центру ралі Володимир Некрасов вклалися у 15 хвилин. Прозвучала радісна новина: можливо надалі в Чернівецькій області відбуватимуться цілих два етапи чемпіонату. Дуже б хотілося. Подивемо, побачимо.

Сервіс “Боянівка”. Всю суботу саме тут механіки працювали над автомобілями.

А ось і павільйон прикарпатського екіпажу. Степан Мазур біля орендованого Mitsubishi Lancer Evo IX. Він приїхав сюди у п’ятницю. Перед стартом встиг намотати на “дев’ятці” всього 30 км, в той час, як нормальною практикою між гонками вважається 200 км.

Усі серйозні. Перед початком гонки Некрасов щось розпитує у єдиної жінки-пілота чемпіонату Інеси Тушканової.

Мазура в Україні добре знають 🙂

Екіпаж машини бойової. Микола Ільницький та Степан Мазур. Ільницький говорить, що настрій екіпажу бойовий, є непогане взаєморозуміння. Щодо спецділянок, то називає їх цікавими.

Після останніх приготувань усі учасники вирушають на відкриття. Їдемо, ефектно, колоною, “з мигалками”. Пункт призначення — площа Турецької Криниці.

Екіпажі стають “во фронт”…

…а тим часом а штурмани продовжують штудіювати стенограми допів.

Чемпіон України Олександр Салюк дає передстартове інтерв’ю. Каже, що їхати буде швидко, але акуратно: “Найбільша турбота на цьому етапі — колеса. Головне не пробити їх”.

Наш Мазур теж не скучає, а роздає автографи.

Журналістів, між іншим, зібралося чимало. Найбільше було фотографів.

У Чернівці завітав один з найбільших шанувальників ралі в Україні Євген Червоненко.

Кожне місто має традиційний маршрут для молодят. Чернівецькі молодята полюбляють фотографуватися на площі Турецької криниці. Цього дня вони охоче знимкувалися на фоні бойових ралійних авто.

Весь перший день проїздив з Володимиром Некрасовим. Після відкриття беремо курс на село Чорнівку, звідки починається другий доп “Коцюба”. Чернівецька область має багаті ралійні традиції. По дорозі проїжджаємо доп “Садгора”, який наразі не використовують.

На “Калинці” ховаємо автомобілі подалі від траси. Безпека понад усе!

Журналістський “десант” Першого автомобільного каналу. Їх приїхало четверо, з двома камерами. Все на рівні серйозно. Оператори розташовувалися у різних місцях траси, а перемовлялися по раціях.

Старт першого допу добряче затримався. Відповідно затримався і другий, та й графік всього дня змістився. Мешканці Чорнівки вже зачекалися і перепитують, коли вже будуть “ганяти”.

Нарешті з’являється перший стартовий номер — екіпаж Салюка та Германа.

Пішли “нулі”, машини безпеки.

Пролітає наша “подвійна дев’ятка” — Мазур виступав на Evo IX та мав дев’ятий стартовий номер.

Коли старше покоління Чорнівки спостерігало у селі, молодь розсипалася схилами траси.

“Зфотографуйте мого сина! Я спеціально приніс його сюди. Це майбутній чемпіон!”

Переїхали у село Горошовці. На пагорбі над місцевим ставком — живописна садиба. Це той же доп “Коцюба”, незабаром екіпажі пройдуть його вдруге. По телефону дізнаємося про перші невдачі етапу. Зійшов Олександр Фельдман на Subaru. У переможця цьогорічного першого етапу Кубка України в Черкасах “скінчився” двигун.

Іванофранківця Романа Мороза називають професійним фанатом ралі. Він полюбив цей вид спорту ще у 2004 році. Вболівав за Андрія Александрова. Коли він трагічно загинув, відбувся конкурс на кращу фотографію цого гонщика. Його виграв Мороз. Його запросили у поїздку у Кам’янець-Подільський разом з командою “AT Rally”. Після цього він їздить практично на всі раллі по Західній Україні. На цьому етапі вболіває за всіх, аби всі доїхали до фінішу. До слова, з паном Романом наступного дня доїхав до Івано-Франківська. Дякую!

Чого-чого, а пилюки було вдосталь.

Пілоти на пам’ять трохи наслідили у Горошовцях. І ще. Я звісно, все розумію. Видовище було ще те, зібралося певно, все село. Але не розумію молодих мам, які ралі дивилися разом з малюками в колясках.

Цей четвертий доп для Степана Мазура, як потім виявилося, став останнім на Буковині-2010

Один з мешканців села захоплено розповідав, як під час одного з етапів він з односельчанами витягували машину з кювету.

А ось у поворот входить Інеса Тушканова в парі з російським штурманом Дмитром Чумаком

Оскільки наступного дня на нагородження не вдалося залишитися, покажу переможців. Сергій Фаюк та Віктор Артьомов, Ford Fiesta — переможці класу А7.

Дмитро Ніколаєнко разом з другим пілотом Юрієм Панасенком на Volkswagen Golf перемогли у класі У12.

Горошовську “шпильку” автомобілі проходили особливо ефектно.

Будні операторів та фотокорів 🙂

Seat Ibiza Руслана Кучера та Надії Казначеєвої після аварії на четвертому допі.

Найбільше дісталося Кучеру, його відвезли до місцевої лікарні. Як стало відомо пізніше, все обійшлося синцями.

Повертаємося у Чернівці на парк сервісу “Боянівка”. Поляки вовтузяться з машиною Мазура. Виявляється, він пройшов четверту спецділянку з жахливим часом. З машиною щось трапилося.

Усе через проблеми з двигуном. “Накрився” один з поршнів. У команди Збігнєва Стеца нового “движка” немає. Як не сумно, але для Мазура перший етап ЧУ завершився.

Отакими щитами днища автомобілів захищають на гравійних трасах.

Останні години штабу ралі у Чернівцях. Пілоти вивчають проміжні результати.

Думаю, івано-франківські автомобілісти від такого б не відмовилися. У ТРЦ “Боянівка” вечорами діє автомобільний кінотеатр.

Після короткої ночі в готелі (респект організаторам за таку турботу про ЗМІ) о 4:30 починається другий день ралі. Напередодні домовилися, що доберемося у гори разом з командою механіків екіпажу Миколи Соболєва. Домовленість проста: “О 4:55 на парковці за готелем. Чекати не будемо”. У мікроавтобусі ще трохи поспали, а прокинулися вже в смт Берегомет Вижницького району. Тут розташувався сервісний парк другого дня ралі. Погода, гіршої не придумаєш — рясна злива + ранкова гірська сирість. Думаємо, як добратися на саму трасу.
Сьогодні відбудуться ще чотири допи. Екіпажі двічі пройшли від села Нижній Шепіт через перевал Шурдин до села Руське та назад.

На трасі та сама злива. Доїжджаємо сюди разом із президентом Прикарпатського автоклубу Олександрою Кодак. Вона тут виконує функції офіцера по зв’язку з учасниками. Каже, що атолюбителі Західної України постійно допомагають один одному в організації таких перегонів. Окрім чернівецьких та івано-франківських клубів тут працюють також люди зі Львова.

На сьомий доп вже не встигаємо. Ще годину стояти і чекати під дощем зворотнього проходження екіпажів сенсу мало. Тому рухаємося догори по трасі. Близько 11:00 з’являються “нулі”. Серед них — Mitsubishi Evo VI з прізвищем Ільницький на борту. Вчорашній штурман Степана Мазура нині їздить третьою машиною безпеки.

Салюк у своєму дусі: “акуратно” і швидко. А після етапу говорив, що міг проходити “Шурдин” ще швидше.

На восьмому допі “Буковина-2010” завершилася для екіпажу Миколи Соболєва та Тетяни Кравцової. Вони зайшли надто широко у поворот, зачепились за пеньок край дороги та вилетіли з траси. Дякувати Богу, все обійшлось, машина зачепилась за дерева.

Якби ці душевні хлопці з Нижнього Шепоту в одній зі “шпильок” не запросили нас до свого вогнища, ми з Сергієм Бахіним, заступником редактора київського журналу “Буржуа”, зовсім би замерзли. До слова, вони відвідують кожне ралі, що відбувається у цих краях і вже непогано обізнані з життям українського ралі. Дякуємо вам, буковинці!

Після проходження восьмої спецділянки екіпажі відправляються в Берегомет на сервіс. Ми ж із Сергієм рушаємо на перевал. Згодом починається дев’ятий доп. Через Шурдин екіпажі буквально “перелітають”.

Екіпаж Віталія Пушкаря та Івана Мішина. Просто гарне фото 🙂

Нарешті зустрічаємося з Володимиром Некрасовим. Він з кількома журналістами зупинився на мальовничій відкритій “шпильці” недалеко від перевалу.

Ще трохи мальовничих буднів фотокорів. Працює Сергій Холодило.

Красиво, правда? На цьому місці відкрився непоганий огляд траси. Кілька ділянок гірського серпантину були як на долоні.

Сервіс-парк “Берегомет” “після всього”. Етап закінчився, закінчився і дощ. Машини чекають на пілотів, щоб рухатися у Вижницю на церемонію закриття.

“Шестірка” Ільницького відпрацювала “нулем” і відправляється на заслужений відпочинок. До наступного ралі.

Тушканова — Чумак. Гонщиця, яка тільки минулого року провела перший повноцінний сезон у ралі, наразі задоволена. Вона мріяла поїхати на Шурдин і відчула тут прогрес. Дуже задоволена своїм штурманом. Але зізналась, що поки що їй не вистачає фізичних сил. Під час швидкої їзди у бойовому режимі організм почав втомлюватися. “Певно, буду ходити більше в тренажерний зал, — каже вона. — Більше буду їздити”.

Перед Вижницею всі машини “миються”.

А авто Мазура вже на причепі…

У Вижниці все йде вже по накатаній. Іван Мельничук зі знанням справи шикує машини.

Журналіст вижницького радіо “Хвилі Черемошу” Микола Огродюк (праворуч) каже, що до ралі тут вже звикли і люблять його. Тим паче, що у Вижниці є свій ралійний гонщик.