Учора, 27 липня 2011 року, в Івано-Франківському краєзнавчому музеї презентували книгу «Станиславівські ратуші». Її упорядник – Іван Бондарев, відомий франківський краєзнавець, постійний ведучий рубрик «Неформат» і «Легенди старого Станиславова» у газеті «Репортер». Ця збірка статей є 33 частиною із серії «Моє місто», яка виходить у видавництві «Лілея-НВ».
За словами Івана Бондарева, окрім раніше надрукованих статей про ратушу, до цього збірника також увійшли матеріали, які досі були невідомі широкому загалові. Наприклад, вперше тут досліджуються будівничі Ратуші. Зокрема, статтю про Анастасія Пшибиловського написала дослідниця Жанна Комар. Також серед авторів – колишні й теперішні музейні працівники – Михайло Паньків, Олександра Синиця, Олег Куриляк.
Тож цим виданням, цікаво ілюстрованим старими поштівками з колекції Зеновія Жеребецького, місцеві фахівці-краєзнавці вкотре закликають любити рідне місто і бути його «компетентними патріотами».
|
|
Зеновій Жеребецький (справа): «Тут зібрані найбільш достойні тексти. Наприклад, відкриває збірник стаття одного з найкращих істориків – Чеслава Хованця. А його батько, до речі, був засновником найстарішої нашої газети «Кур’єр Станиславовський»
|
|
Михайло Головатий: «…Цікавий і досі не описаний момент – ратушні годинники. У 1937 році міська газета забила тривогу, що годинник на Ратуші йде неправильно. Тоді то була проблема, бо практично всі городяни жили за його часом. Після цього навіть головний Дзиґар міста отримав догану. Нині, кажуть, годинник справується»… «З вдячністю треба пам’ятати архітектора ратуші Станіслава Треля, який жив у нашому місті більше десяти років»
|
|
Зеновій Соколовський: «Нині стиль ратуші – конструктивізм»
|
|
Іван Косило: «Бабуся Ратуша врешті отримала свій паспорт»
