На Прикарпатті є село, що носить ім’я Кобзаря – Шевченкове, раніше відоме під назвою Велдіж – від слова «Велика діжа». Напередодні ювілею Тараса Шевченка завітала до краєзнавця та добре знаної в селі людини Михайла Шкіци.
Фото з архіву Михайла Шкіци
В минулому цей чоловік присвятив близько 40 років педагогічній ниві. Спершу зауч Пістинського навчального закладу на Косівщині, потім працював у Шевченківській школі на посаді вчителя української мови та літератури.
Розповідаючи про історичні сторінки минулого, на 81-му році життя досвідчений педагог згадує, як раніше влаштовував екскурсії та поїздки своїх учнів до Києва та на Чернечу гору в Каневі.
Пан Михайло розповів, що пам’ятник видатному Кобзареві встановили 1946 року на подвір’ї тоді ще старенької школи, побудованої громадою села в 1930 році.
29 листопада 1989 року зібралося багато шевченківців та запрошених гостей, бо посвячували вже новий монумент Тараса Шевченка. На відкритті побував поет й громадсько-політичний діяч Дмитро Павличко. Святкова процесія зібралась довкола вже нового шкільного майданчика, бо в 1971 році вперше урочисто залунав дзвінок нового навчального закладу.
У великій бібліотеці краєзнавця нараховується понад 50 примірників про «батька українського слова». Зокрема, книга, датована ще 1878 роком під назвою «Кобзарь Тараса Шевченка». А одна з кращих книг, зізнається Михайло Шкіца, – «Три літа. Автографи поезій» ( 1843-1845рр.).
В архіві є раніше заборонена «Шевченкіана» Богдана Лепкого та «Життєпис Тараса Шевченка», низка інших цікавих збірок про видатного генія пера. У колекції педагога є листівки з зображенням Кобзаря, марки, картини й вишиванки з портретом Шевченка.
Сьогодні ж тривожні події, що сталися на Майдані, показали, що ми – вже не той народ, який потерпить гніту, а новий – вольний, як писав Шевченко, що будуватиме з чистого аркушу світле майбуття.
