Юрій Андрухович: Джентльмени vs Мерзотники

Український школяр отримав листа від Королеви, пише Юрій Андрухович у своїй черговій колонці на порталі Збруч. джентльмени

Ні, спершу був лист до Королеви від нього, і суть його згодом переповів сам автор:

«Я давно цікавився культурою Великої Британії: англійськими казками і леґендами про короля Артура, лицарів Круглого столу та чарівника Мерліна, вивчав географію цієї острівної держави, Букінгемський палац, багато читав про англійську королеву, намагався уявити собі її життя. Й одного разу вирішив написати Єлизаветі II – запитати, чи почувається вона по-справжньому королевою у своїх королівських палатах, який з шести тронів у неї найулюбленіший, чи вірить вона, що чарівник Мерлін існував тощо».

Читайте: Юрій Андрухович показав франківцям оновлену “Енеїду” (ФОТО)

Королева Єлизавета Друга звеліла одній зі своїх фрейлін підготувати офіційну (і приязну) відповідь, під якою власноруч розписалася.

Ця новина могла б і не привернути моєї уваги, якби не інші, на відміну від цієї, приголомшливі новини з Об’єднаного Королівства – ті, в яких ключовим є слово «отруєння». Тобто якби не цей – хтозна чи не символічний – збіг у часі.

Але назад до Королеви. Її правлінню перевалило за 66 років. Ще трохи – й за цим показником Єлизавета Друга наздожене іншого монархічного довгожителя. Щоправда, той відійшов у вічність ще далекого 1916-го. Тому Королева йде на рекорд. Більшість із нас на цій землі народилися й живуть в її епоху. Наприклад, я народився щойно тоді, коли вона вже упродовж восьми років королювала на своїх шести тронах.

Читайте: Юрій Андрухович: Щоб малі не стали мертвими

Невеличка елеґантна пані втілює всі людські чесноти Старого Світу. Збереження вікових традицій, красу, розум, гумор, любов до братів наших менших і повагу до інших народів. Її Величність пристрасно захоплюється своїми домашніми улюбленцями (передусім породи вельш-корґі), кіньми, метеликами, кросвордами, фотографією. Любить якісний алкоголь, яскраво одягається, щоб на всіляких урочистостях бути видною здалеку. Стежить за модою й за «Грою Престолів».

На обґрунтування того, що таке монархія для британців і чому вони й далі чіпляються за цей, здавалося б, архаїчний інститут, працює мало не вся британська кіно- й телеіндустрія. В часи, коли на протилежних до англо-саксонської цивілізації полюсах визрівають так само протилежні Єлизаветі «суверенні демократи», постійного нагадування про важливість монархічної довгожительки потребуємо не лише ми, а й самі британці.

Читайте: Юрій Андрухович: Екзистенція в стилі рок

Зрозуміло, що вона входить у список національних надбань, які обов’язково мають знати британські школярі. А разом з ними й ми, прихильники якісної англомовної культури. Шанувати Королеву – це так само елементарно й важливо, як чистити зуби, споживати овочі, оперувати цифрами й пам’ятати абетку. Або як захищати слабших за себе і не порушувати законів. Бо в цьому світі та зокрема на Островах завжди може трапитися щось жахливе.

Наприклад, можуть з’явитися росіяни, щоб усе і всіх навколо отруювати.

Вбивство отруєнням (тут має цілковиту рацію Набоков, син рідкісного російського англомана, за ту ж таки англоманію прикінченого іншими росіянами, не такими рідкісними) – жахливо несучасне. Якщо вже про Англію, то воно, отруєння, на своєму місці десь, наприклад, у трагедіях Шекспіра. Воно ще можливе в Конан-Дойля чи – зовсім уже найпізніше – в Аґати Крісті. Але сьогодні? Коли жодних шансів замести сліди, сфальшувати діагнози, підмінити, образно кажучи, сечу у пробірках, злочинець не має?

Читайте: У Франківську Юрій Андрухович перевірив шанувальників на знання своєї творчості (ФОТО, ВІДЕО)

Втім, що таке сьогодні, коли йдеться про Росію? Де її сьогодні, де її вчора, де її завтра?

А завтра її там, де її завжди. Завтра вона йде на вибори з дуже відомим результатом. Тобто нікуди вона не йде.

«Щодо вірності слову, то росіяни здебільшого мають його за ніщо, коли можуть що-небудь виграти брехнею й порушити обіцянку», – написав Джайлс Флетчер Старший (1548-1611), англійський поет і дипломат, спеціальний посланець Її Величності (так само Єлизавети) до Московії. Написав він це, зауважте, не вчора, а в часи того ж таки Шекспіра. Й відтак запечатав просто-таки шекспірівською фразою – з тих, які назавжди: «Ці риси роблять їх мерзотними в очах усіх їхніх сусідів».

І ця історична фраза, на перший погляд, така дивна для сутого джентльмена й дипломата, насправді коли й дивує, то не різкою тональністю своєю, а точною прозірливістю. Дуже хочеться вірити, що Королева її враховує.