Сімдесят років тому, вітаючи звільнення союзниками Парижа, Хорхе Луїс Борхес писав: «Для європейців і американців існує порядок – єдино можливий порядок: колись він звався Римом, нині – західною культурою. Для людини західної культури бути нацистом, розігрувати енергійне варварство, удавати вікінга, татарина, конкістадора шістнадцятого століття, гаучо, червоношкірого тривалий час неможливо… Гітлер підсвідомо сприяє військам, які неминуще покінчать з ним. Так птахи з металевими пазурами і гідра (котрі мусили знати, що вони чудовиська) таємничим чином сприяли Гераклу».
Великий аргентинець натякав на те, що монстри усвідомлюють свою несумісність з регулярним світом. Що кожне чудисько поставлене перед ділемою: або воно змінить світ, або ж світ його знищить. Тому, коли ви зустрічаєте людину, що прагне радикально змінити існуючий порядок речей, будьте певні – перед вами чудовисько. Монстр, що маскує свою ненависть до світу радикальними ідеями або всеохоплюючим цинізмом, пише Єшкілєв.
Власне, в цій невгасимій ненависті до життя й полягає різниця між реформаторами і революціонерами. Перші прагнуть покращити світ, бо люблять його. Другі спрямовані на його знищення, бо ненавидять цивілізацію. Вона їх вибішує, бо ж усією своєю суттю виступає проти чудовиськ та їхніх спроб розмножити собі подібних.
Носії енергійного варварства – вбивці сущого. І як би вони не прикидалися борцями за свободу та оновлення (варіант – за традиції і родинно-племінні цінності), кінцевим результатом їхньої діяльності є не життя (не оновлення і не цінності), а смерть.
Тут виникає питання, як відрізнити ідеологів енергійного варварства (переконаних «вічних революціонерів») від тих, хто просто хоче швидких змін і простих рішень. За минулих часів вважали, що в епіцентрі кожної революції можна знайти каїнітів – членів глибоко законспірованої секти, на чолі якої стоять Прокляті – прямі нащадки Каїна. Що саме ці люди, прагнучі помсти за приниження свого предка, намагаються зруйнувати наш світ.
Легенда про каїнітів малює їх похмурими та надзвичайно цілеспрямованими фанатиками. Підпільниками, готовими використати будь-яку нагоду для підривної діяльності. Раніше каїнітів шукали серед вчителів Робесп’єра, в гуртках російських більшовиків та в містичних орденах, котрі підтримали Гітлера і Штрасера. Нині шукають серед ініціаторів виходу Британії з ЄС та серед лідерів ліво-популістів, що розгромили центр Парижа.
Читайте також: Юрій Андрухович: Почаївські бл.
Дослідники переконані: каїнітам не впирається, яку ідею підтримати й до якої партії вступити. Головне: заселити в людські голови того духа, що «тіло рве до бою», підірвати маси на повстання, зруйнувати захисні системи суспільства й дати простір демонам смерті. Тут все йде в роботу: заздрість бідних до багатих, протестні настрої молоді, застарілі етнічні суперечки й та міжнародна ненависть до «мєнтів», яка живе у світогляді кожного вуличного пацика.
Для каїнітів кінцевим ворогом виступають не державні структури, не президенти з прем’єрами й навіть не «мєнти». Вони воюють з «божком Істерою». Саме так вони називають Бога Біблії, що відвернув обличчя своє від Каїна. Кожна нова революція – лише крок на шляху до вселенської перемоги. А повсталі народи на цьому шляху – розхідний матеріал, не вартий співчуття.
Конспірологи кажуть, що саме каїніти зруйнували Рим та імперії класичного світу, що невгамовна секта готує катастрофи глобальних масштабів. Що темне полум’я тисячолітньої ненависті заразне і що багато поетів, зачарованих його відблисками, писатимуть про юнаків з палаючими серцями та прекрасних валькірій революції.
Але ми не віримо конспірологам, правда ж?
Читайте також: Юрій Андрухович: Надтріснутий голос брата
Comments are closed.