У колонці від 3 травня я вже писав про те, що в Україні помітно виріс загальний рівень довіри. Міжнародні порівняльні дослідження вказують на прямий зв’язок довіри й добробуту.
Ідея виявилась настільки цікавою, що я вирішив дослідити тему глибше. Результати лише підтвердили «намацальні» відчуття, пише Максим Карпаш у Репортері.
Отож, за результатами Світового дослідження цінностей (World Values Survey) маємо такий розподіл варіантів відповідей на питання «Наскільки можна довіряти більшості людей?». Ствердно на це запитання відповіли: росія – 22,9% опитаних, Польща – 24,1%, Україна – 28,4%, США – 37,0%, Німеччина – 39,5%, Швеція – 62,8%, Норвегія – 72,1%.
На це ж питання з формулюванням «Треба бути дуже обережним» відповіді були такими: росія – 74,1%, Польща – 73,0%, Україна – 68,1%, США – 62,5%, Німеччина – 55,9%, Швеція – 35.7%, Норвегія – 26,9%.
А тепер дані щодо середнього ВВП на душу населення у 2020 році у доларах США: рф – 10126, Польща – 15656, Україна – 3727, США – 63543, Швеція – 51925, Норвегія – 67294.
Читайте Максим Карпаш: Як відновлювальна енергетика поховає росію
Просте порівняння наведених даних підтверджує прямий зв’язок між рівнем довіри та середнім рівнем продуктивності економік. Але бачимо, що Україна за ВВП явно не відповідає своєму рівневі довіри (який останнім часом зростає). Так виглядає, що якщо врахувати приблизну кореляцію (зв’язок) рівнів ВВП й довіри, то у нас перший показник мав би сягати 16-17 тисяч доларів на душу населення і перевищувати польський показник.
Чому в нас досі була така велика різниця у рівні економік, спитаєте ви? Тому що у нас були вкрай низькі рівні інвестицій, які, у свою чергу, пояснювались корупцією, відсутністю правосуддя, браком підприємницьких ініціатив тощо. Останні явища – напряму пов’язані з рівнем довіри всередині суспільства.
І до чого це я веду? Та до того, що війна у повному сенсі цього слова стала для нас шансом розірвати замкнуте ще радянське коло. Недовіра на всіх рівнях – корупція та несправедливий суд – низький рівень соціальних та підприємницьких ініціатив – високі вхідні бар’єри в будь-якій сфері – ще більша недовіра.
Читайте Максим Карпаш: План зняття газового зашморгу росії
Усі успішні країни перед тим, як такими стати, в обов’язковому порядку проходили етап різкого зростання рівня довіри в середині суспільств. Війна вивела нас на таку орбіту. За умови наявності належного рівня іноземних інвестицій, палива для економічного злету та належного рівня лідерства (керування) у нас є всі шанси у межах 5-10 років швидко зростати.
Бачимо з новин, що ЄС таки взяв на себе відповідальність за реалізацію «Плану Маршала» для України і буде реалізовувати його в режимі «інвестиції в обмін на реформи». Також мені подобаються повідомлення від закордонних політиків, що цей план слід почати реалізовувати ще до оформлення нашої перемоги, якнайскоріше. Це дуже доречно й правильно.
Залишається чекати від наших лідерів – політичних та економічних – стратегічної орієнтації на довіру. Тоді ми майже неуникно в межах п’яти років станемо членом ЄС та матимемо високі темпи економічного зростання.
