Минулого тижня була колонка про СВАМ – систему митного вирівнювання вуглецевого податку. Пишу й говорю про ці речі, бо сподіваюсь, що це дозволить нам перейти на вищий рівень енергоспоживання. Цього разу хочу вільно переказати один із закордонних матеріалів про досвід Швеції. Вважаю його дуже повчальним, пише Максим Карпаш у Репортері.
Отже, у 1970-х 75% домівок у Швеції опалювались мазутними бойлерами. Нині всі вони замінені на теплові насоси – за винятком багатоквартирних будинків, де домінує централізоване опалення. Такі серйозні зміни призвели до падіння викидів парникових газів, пов’язаних з опаленням, на 95%!
Як їм таке вдалося?
Водночас посилити власну енергобезпеку (нафти Швеція майже не добуває), підвищити ефективність та покращити екологічну ситуацію.
Оцінюю застосування теплових насосів в Україні наразі радше як викрутас, а не як звичну практику в системах опалювання. Для нас це відносно нова технологія, яку навіть профільні інформаційні ресурси дещо обходять увагою, а загальні медіа практично не згадують. Більше говорять про нові газові котли та електронагрівачі. Така ситуація не тільки у нас, а й у багатьох країнах світу – нова технологія дорожча за існуючі та змушує потенційних клієнтів обходити її стороною. Так було й у Швеції, але наприкінці 1990-х.
Читайте Максим Карпаш: Сезон закінчився, готуємось до наступного
Шведський уряд зробив свій крок першим.
Вони просто запровадили вуглецевий податок. Таке нововведення потягнуло догори ціни на мазут для опалення. Це стало проблемою для частини споживачів, і вони були змушені думати про альтернативні варіанти. У той час Швеція, завдяки розвиненій гідроенергетиці та іншим джерелам, мала надлишок електроенергії. Електрика коштувала недорого – і це зробило теплові насоси привабливішими.
Далі від уряду були нові вимоги до енергоефективності новозбудованого житла. Це також додало привабливості новим технологіям. Потім були адресні субсидії задля подолання високих початкових витрат на етапі купівлі теплових насосів.
Після цього почала з’являтись критична маса задоволених користувачів теплових насосів, які повідомляли своєму оточенню про переваги новинки. Це все призвело до значної популярності таких систем опалення. Пік їх встановлення прийшовся на середину 2000-х – усі вже знайомі з технологією, субсидіювати особливо вже нікого не треба, усі нові системи не передбачають старих «неекологічних» палив.
Читайте Максим Карпаш: Долина показує приклад
Опитування показують, що навіть у разі суттєвого падіння вартості нафти чи газу, шведи вже не готові переходити на системи опалення на цих енергоносіях. Вони вважають їх застарілими. Уявіть, що вам запропонували опалювати житло вугіллям, навіть і безкоштовним…
Щиро вірю, що нам вдасться також досягнути належного рівня енергоефективності, заощадити на опаленні та впровадити європейські практики якнайскоріше.
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
Comments are closed.