Кілька років тому в Україні відбулась реформа децентралізації – утворились територіальні громади, які багато хто з нас досі називає ОТГ. Так, для прикладу, площа Івано-Франківської громади завдяки цьому збільшилась у рази. Але при цьому й зобов’язання щодо комунального та соціального обслуговування у приєднаних селах лягли на мерію міста, пише Максим Карпаш у Репортері.
Словом, у громади прийшли одночасно додаткові гроші, повноваження та сфери відповідальності. Ці та інші речі стосуються усіх сфер життя членів громади, включно з енергетикою.
Наприкінці минулого тижня мав нагоду модерувати конференцію, присвячену енергетичному плануванню у громадах Івано-Франківщини, Закарпаття та Буковини під егідою програми U-LEAD з Європою. До слова, саме словосполучення U-LEAD англійською звучить як «ти ведеш». З Європою.
Отож, цікаво було послухати, як різні громади у наших сусідніх і дуже подібних областях вирішували енергетичні проблеми осені-зими 2022/2023. Хтось співфінансує встановлення генераторів чи акумуляторів, хтось не має ризиків з постачанням газу, бо негазифікований. Хтось нічого не робить, але має класні плани.
Читайте: Максим Карпаш: Ректор здорової людини
На дискусійній панелі організатори дозволили мені не надто себе обмежувати та ставити «складні» питання представникам усіх трьох областей.
Підсумок їхніх відповідей такий:
- усі усвідомлюють, що наступні опалювальні сезони простішими за попередній не будуть, особливо 2023/2024,
- особливо чіткого бачення та плану дій на весняно-літній період немає,
- жодна громада (крім єдиної, про яку згодом) не знає, скільки вона споживає енергії – в сенсі кілокалорій, кіловат, кубометрів, тонн,
- далеко не всі громади готові до управління власними генеруючими потужностями, які з’явились нещодавно чи можуть скоро з’явитись,
- усі погоджуються, що маємо використовувати найкращі практики один одного.
Нетривіальний підсумок, треба сказати. Тішить, що потихеньку до громад приходить усвідомлення необхідності брати ситуацію у власні руки. Шлях до виходу з кризи починається з визнання власне кризового стану.
Громади наших карпатських областей мають на кого рівнятись – місто Долина. Завдяки покійному вже міському голові Володимиру Гаразду й чинному меру Івану Диріву долинянам вдалося зробити фантастику у сфері муніципальної енергетики.
Долина, яка у радянський час добувала стільки нафти, скільки у часи незалежності не могла добути ціла Україна, виконала «квантовий» стрибок у стале енергетичне планування. Крок за кроком за 15 років вони пройшли шлях, який європейські міста проходили десятиліттями.
Читайте: Максим Карпаш: Маємо уважно стежити за ЄС
Насмілюсь припустити, що більшість міст «долинського» розміру в Європі не мають такого високого рівня енергоменеджменту. Це той випадок, коли «дивись, як у них, і просто повторюй у себе» – бо те саме законодавство, та сама «ментальність» жителів.
Далі буде на цю тему ще.
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
