Шкільне навчання завершилось, і багато випускників постали перед вибором вступу. Цьогоріч картина стала геть складною. Батьки абітурієнтів дедалі серйозніше придивляються до закордонних університетів, адже безпека власних дітей є пріоритетом. Маю досвід спілкування з колегами з університетів Харкова, Чернігова та Сум.
Між ними вважається, що закладу «пощастило», якщо просто повибивало усі вікна та двері в навчальних корпусах чи гуртожитках. Звісно, вони завершують цей навчальний рік у режимі онлайн, пише Максим Карпаш у Репортері.
Знаючи закордонну систему вищої освіти, запевняю, що типовий рівень підготовки на бакалавраті в Україні зазвичай не нижчий, ніж на аналогічних (за фахом) програмах в середньому по вишах Європи. І бар’єром для навчання закордоном є все-таки мовний – наші школи часто «не витягують» до хорошого рівня англійської. Та про це іншим разом.
Повернімось до вибору, куди вступати.
Звертаю увагу усіх – вже багато років абітурієнти вступають на конкретну освітню програму у межах певної спеціальності. Доведені результати показують – в одному університеті програми можуть дуже суттєво відрізнятись за якістю. Як експерту з акредитації освітніх програм мені доводилось оцінювати програми як «зразкові», добрі, умовно добрі та такі, яких позбавили права видавати дипломи.
Читайте Максим Карпаш: Екоенергетичний удар по Каховській ГЕС
Я впевнено тримаюсь системи координат, озвученої заступником міністра освіти Михайлом Винницьким щодо вибору програми освітньої – звертайте увагу на «аудиторію», «лабораторію» та «бутафорію».
«Аудиторія» – це про те, хто і як читає лекції, за якими програмами та підручниками, як студент може пізнати теоретичну частину матеріалу.
«Лабораторія» – це те, в яких умовах провадяться заняття, які можливості у студентів для здобуття практичних навичок, куди можна піти на практику, яка наукова та дослідницька інфраструктура в університеті.
«Бутафорія» – це про спільноту студентів і викладачів, можливості для неформального спілкування, бренд закладу вищої освіти, оточення університету – студентські роки багатьма вважаються найкращими завдяки саме поєднанню цього всього.
Пандемія та війна додали у ці виміри ще й можливості дистанційного чи очного навчання, резервного енергоживлення, наявність бомбосховищ тощо. Як кажуть харківські колеги, якби вони реагували на кожен сигнал повітряної тривоги, то не змогли б працювати взагалі.
Словом, питання вибору ускладнилось ще більше.
Простих порад власне вже не залишилось, тому скажу одне – читайте звіти з акредитації освітніх програм. Ці звіти, типово на 20-25 сторінках, – це такі собі розгорнуті та глибинні дослідження кожної освітньої програми, виконані експертами Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО). Експертами їх називають, бо вони проходять спеціальний відбір, підготовку та вони самі є фахівцями у спеціальностях, які оцінюють. Серед них є завжди студент або студентка.
Читайте Максим Карпаш: Відновлювальна енергетика як порятунок для наступних сезонів
За результатами експертизи, рекомендують наступні можливі оцінки для програми: «зразкова акредитація» (на програмі є щось видатне, що перевищує існуючі вимоги й це можна наслідувати), «акредитація» (просто все в порядку), «відкладена акредитація» (є суттєві проблеми, але їх можна усунути за рік) та «відмова в акредитації» (програма не відповідає вимогам, за нею неможливо видати диплом). Звіти можна знайти у відкритому доступі за посиланням.
Обирайте.
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
