На тлі збройної агресії рф просто на наших очах розгортається ще й справжня енергетична війна. Там поле битви значно більше, ніж в Україні. І ці війни точно пов’язані, пише Максим Карпаш у Репортері.
Після оголошеного нафтового ембарго до кінця року росія втратить понад 50% експорту нафти. До кінця лютого 2023 – до 60%. Скоріше за все, злагоджені дії США та їхніх союзників не дадуть цінам на нафту й газ зрости настільки, щоб компенсувати московії доходи, втрачені від санкцій.
А для цього має бути виконана головна умова. Це – позитивні для нас усіх домовленості з нафтогазовим картелем ОПЕК, який по суті очолює Саудівська Аравія. Якщо США та ЄС вдасться домовитись про тимчасове збільшення обсягів видобування нафти та газу, це дозволить втримати ціни або навіть знизити їх.
Читайте Максим Карпаш: Про випускників-одинаків 2022 року
Також можливі «нестандартні» ходи з відкриття експорту нафти та газу з Ірану й Венесуели, адже світ уже знає формулу «продовольство в обмін на нафту».
Відкритим залишається питання щодо природного газу – Європа буквально прив’язана трубами до рф.
У довоєнних стратегічних документах Єврокомісія ставила різні строки відмови від російського газу – від 2027 до 2030. Тепер терміни переглянули – наразі йдеться про 2024-2025 роки. Крім того, деякі країни самостійно припинили закупівлі російського газу (Польща, Литва, Естонія, Латвія), а деяких росія відключила сама – наприклад, Фінляндію.
На фоні цих подій Європа підготувала план дій для кожної держави-члена на випадок якщо постачання з російського боку припиниться. Відкриваються все нові потужності для прийому зрідженого природного газу від Португалії до Греції, будуються нові ланцюги його постачання. Наприклад, Німеччина, у межах 2-3 років планує у такий же спосіб забезпечити додаткові 57 млрд кубометрів, що повністю «перекриває» обсяги постачань з рф.
Читайте Максим Карпаш: Україна має шанс “вийти в люди” на довірі
Події останніх днів у Казахстані з нафтою та вугіллям тільки це підтверджують – росіяни блокують транзит казахської нафти, а казахи – транзит вугілля.
Скоріше за все, «енергетична світова війна» лише набирає обертів.
Складно спрогнозувати, якою буде енергетика після неї, але вже точно не повернеться у стан на 23 лютого 2022 року.
Україна у цьому плані вже фіксує серйозні негативні зміни: зруйнована енергетична інфраструктура (генерація, розподіл, споживання), захоплені десятки енергетичних об’єктів, суттєво впало споживання електроенергії – на понад 25% порівняно з 2021 роком, загострились існуючі кризові явища в енергетиці.
Втім, складні економічні системи за кризових умов або руйнуються, або стають сильнішими.
Згадайте позитивні приклади з такими нашими системами як волевиявлення, банківська, аграрна, інформаційних технологій тощо. І вихідні умови в Україні непогані – здоровий суспільний запит, вимоги та допомога ЄС, підготовлені фахівці тощо. А перші ознаки трансформації покаже наступний опалювальний сезон.
Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
Comments are closed.