Україна починається з туалету. І кінчається ним. Це не метафора, а реальність: коли я перетинаю державний кордон в Чопі чи Ужгороді, завжди про це думаю.
Бо на кордоні в Чопі туалет схожий на якийсь підземний бункер. Середньовічний, брудний, смердючий, без води й дверей. Це землянка, обкладена заляпаною нечистотами плиткою. Взимку її взагалі по коліна заливає водою. Пропускний пункт у Чопі – один із найбільших в Україні, і чи не найбільш корумпований, але до базових потреб мандрівників керівництву цього КПП байдуже, пише Андрій Любка у своїй черговій колонці на порталі Збруч.
Ситуація на словацькому кордоні в Ужгороді нічим не краща – там уже кілька років триває реконструкція (точніше кажучи, стоїть реконструкція), і подорожуючим пропонують користуватися біотуалетом, завжди переповненим і брудним.
А проїдеш 100 метрів, опинишся на словацькому боці кордону – і ти в Європі! Вона теж починається з туалету – чистого, функціонального, з приємним запахом, теплою водою й милом.
Читайте: Андрій Любка: Мир буде. А примирення?
Я багато й регулярно їжджу різними регіонами України, мої творчі вечори й презентації відбуваються переважно в бібліотеках, музеях, театрах, філармоніях, будинках культури. І майже скрізь у них жахливі туалети. Туалети, що просто принижують людську гідність.
Чи можна прийти в бібліотеку, конспектувати Канта й Геґеля, потім відлучитися на хвильку в темний і смердючий сральник, щоби згодом з новими силами повернутися до високих матерій? Це якась перверзія.
Чи справді музика Сен-Санса здатна збуджувати в нас ейфорійні духовні пориви, якщо перед тим ми відвідали нужник?
Читайте: Андрій Любка: Задушіть нас газом
Мовчу про туалети в лікарнях, школах і різних комунальних установах. Часто-густо нормальних туалетів немає навіть у приватних закладах громадського харчування. Громадські туалети в центрах українських міст або занедбані, або ж їхні приміщення давно приватизовані під магазини й бутіки.
Коли під час прогулянки Ужгородом комусь із моїх гостей раптом захочеться до вбиральні, я веду їх до міськради – там єдиний на весь центр міста відремонтований, чистий, пахучий і сучасний громадський туалет. Чому він такий? Бо влада для себе зробила.
Ех, гарно було б, якби якийсь із кандидатів у Президенти записав собі в програму пункт про тотальний ремонт українських туалетів. Зрештою, таку умову міг би поставити й сам Євросоюз: в рамках євроінтеграційних реформ треба не лише боротися з корупцією і розвивати економіку, але й надати громадянам право користуватися сучасними й чистими туалетами – з водою, милом, туалетним папером і паперовими рушниками.
Ніби дрібниця, але як багато вона важить для щоденної гідності людини!
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні.
Comments are closed.