У вівторок на оперативній нараді керівник служби оперативного реагування Тетяна Клочко сказала, що в Івано-Франківську лише дев’ять будинків не опалюються. А в соцмережах того ж дня почали збиратися мешканці міста «з холодними батареями». Народ засумнівався, чи тих будинків дійсно тільки дев’ять…
«На жаль, були й є такі люди, – сказав на оперативці міський голова Віктор Анушкевичус, – які б дуже хотіли, щоб тепло не було подано вчасно. З політичних мотивів. Але тепло подано».
Так, опалення в місті включили. Однак у деяких будинках з різних причин його й досі нема. У мене також (Тисменицька, 248). Взагалі, моя особиста історія з холодними батареями триває вже понад 10 років. Коли людям у сусідньому будинку було тепло, і вони платили по 60 грн. на місяць, нам виставляли рахунки по 180 грн. – це по лічильнику і за холодні батареї (у квартирі було 13 градусів). Потім ціни зросли. Щомісячний платіж минулого року сягав 600 грн. на кватиру. Які рахунки виставлять цього року – питання…
Зрештою, із ціною все зрозуміло – газ. І запитань нема, як практично немає в тому вини міської влади чи «Теплокомуненерго». Проте є претензії до якості. Особливо, якщо всі на всіх показують пальцями, телефонують, з’ясовують, обіцяють і, напевно, щось таки роблять. Інша справа, що безрезультатно.
Усі 10 років ми писали листи, ходили на прийоми, відмовлялися платити, і навіть судилися. Марно. Нам і досі бракує якісних мереж, відповідального балансоутримувача, нормального підходу до проблеми і… влади, яка буде підходити до справи «не словом, а ділом».
Останні два роки я затероризувала всіх, кого могла. Про мене і мій будинок знають усі працівники котельні, керівники «Теплокомуненерго» та управління ЖКГ, заступники міського голови і навіть сам мер. Про будинок пам’ятають ті, хто вже звільнився з посад, і знають ті, які недавно посіли їхні місця. А толку?
Минулого року нам налагоджували систему два тижні. Якраз встигли до виборів. Це при тому, що я щоранку дзвонила керівнику «Теплокомуненерго» і повідомляла, що мені холодно. Цілий день вони щось там робили, на вечір батареї починали тепліти, а вранці вони знову були холодними. Я продовжувала дзвонити. Що робили – не знаю. Як їм це вдалося – не підозрюю. Але потім ми цілу зиму практично не знали проблем. Нагрілися за всі 10 років.
Нині я знову слухаю обіцянки. Вкотре сподіваюся, що з дня на день буде тепло. І що мені більше не доведеться натягувати на свою доньку одночасно три кофти і сварити її за те, що вона стала на холодну підлогу…
Питань без відповідей у мене достатньо. Адже ніхто по суті навіть не може пояснити: чому протягом двох днів грів лише один із семи стояків, а потім і той охолов?
Таких випадків, як мій, достатньо. Особливо, якщо врахувати, що в редакцію на початку тижня зателефонувало п’ятеро читачів, які бідкалися з тими ж проблемами. Хтось пропонував мерові та його заступникам звільнитися, хтось скаржився на 1580 (служба оперативного реагування), мовляв, там нічим не допомогли й тільки відправили з телефону на телефон, а хтось просто розповідав про свою гірку долю…
Найбільше вразив дзвінок 87-річної пані Катерини. Вона живе на Незалежності, 38 і запевняє, що, крім її будинку, не опалюються ще два сусідні. «Я підготувала телеграму президенту, – заявила жінка. – Адже мені хтось повинен сказати правду! Я хвора, плачу великі кошти, а наші три будинки до опалення не підключені».
Насправді людям, у яких такі самі проблеми, як у тебе, співчувати легше. Можливо, саме тому мене не дуже розуміють ані комунальники, ані чиновники. Може, їм тепло? От, Віктор Анушкевичус сказав, що він може жити й без тепла. А я собі подумала: нормальний був би піар-хід, якби він виключив у себе опалення й не вмикав – поки в останній квартирі Франківська не буде тепло!
Comments are closed.