У понеділок, 14 жовтня, Україна святкує День захисника. Кожен з ветеранів відзначає його по-своєму – зустрічає з побратимами, вдома, на службі, але всіх об’єднує одне – Україна.
Що означає це свято для франківських атовців – у Репортері.
Не лише чоловіки
Микола Волков воював у складі 128 окремої гірсько-штурмової бригади.
«В цей день я намагаюся зустрітись з побратимами, з якими служив. Поговорити, посидіти в когось вдома чи на природі, – говорить Микола. – Тримаю зв’язок майже з усіма, з ким був на війні, ми стараємось не губитись. З тими, хто живе у Франківську, то часто бачимось».
На фронт Волков повертатися не планує, зараз він в резерві, в разі мобілізації зобов’язаний знову піти на службу. Останні новини, зокрема так звана формула Штайнмайера, каже, насторожують. Поки що конкретики немає, причин для паніки не бачить, зради з боку держави ще не сталося. І краще б не було.
«Подивимось по подіях, що буде далі. Є велика надія, що військове командування не буде бездумно виконувати накази, які приведуть до погіршення ситуації, – каже Микола Волков. – Я вірю, що в Генштабі ще залишились адекватні люди, які не бояться і можуть в разі чого сказати своє слово».
Читайте також: У Франківську на День захисника збиратимуть гроші для дітей загиблих атовців (ВІДЕО)
Зауважує, що День захисника України у будь-якому разі не можна перетворювати на колишнє радянське 23 лютого – загальне свято всіх чоловіків. Адже десь 20-25 % військових Збройних сил України – це жінки. Тож цей день має бути для всіх, хто має стосунок до армії та війни.
«Це важливо, адже великий тягар несуть і жінки, – говорить Волков. – За це їх треба любити, поважати і у війську не розділяти. Хочу, щоб наше суспільство це зрозуміло».
Подвійне свято
Юлія Дзундза пішла до війська у липні 2016. Хотіла ще раніше, але на початках жінок не брали. Розказує, що День захисника України святкувати особливо не буде, бо скоро має весілля.
«Завтра я розписуюсь, весілля, – сміється Юлія. – Відгуляю біля ратуші і два місяці без вихідних буду служити. День захисника якось особливо не буду відмічати».
Перший раз в АТО Юлія потрапила в липні 2017 року, а повернулася звідти аж наприкінці квітня 2018. І потім знову з жовтня на передовій. Каже, завжди підтримує контакт з побратимами, спілкуються переважно телефоном. З війни жінка повернулась через сімейні обставини, адже вдома росте маленька донька. Чи повернеться назад на фронт, не знає, каже, буде видно.
«Моя думка щодо якихось нових запроваджень негативна. Занадто багато людей полягло на фронті, і я впевнена, що нічого не зміниться. А та нова формула нічого не дасть», – запевняє Юлія.
За її словами, служити можуть всі. Немає різниці – чи ти чоловік, чи жінка, головне мати бажання.
Без паніки
Для атовця Андрія Фармуги День захисника України є дуже важливим і він радий, що може відзначити це свято разом із побратимами.
«В першу чергу це день, який святкували і козаки, і січові стрільці, і вояки УПА. І ми, як нове покоління захисників, теж його святкуємо і дуже тішимось, що можемо відзначати наш традиційний день в жовтні, а не 23 радянського лютого», – каже Андрій.
14 жовтня він планує зустрітися з побратимами. Ветеранська спільнота запланувала декілька заходів. Обов’язково вшанують загиблих, відвідають їхні сім’ї, особливо де є діти, аби вони відчували, що про них не забули.
«Як каже більшість моїх друзів з фронту, і я теж притримуюсь такої думки – не дай Боже погіршення ситуації, а ми завжди готові знову вирушити на захист країни, – запевняє Андрій. – У кожного з нас є складений «тривожний рюкзачок», але, сподіваюсь, такої потреби не буде».
Читайте: У Франківську атовці назвали заступницю міністра оборони некомпетентною
Щодо формули Штайнмайера, то чоловік тримає власну позицію – питання дуже заполітизоване. Воно стосується лише одного пункту Мінських домовленостей, а найгірше те, що команда президента не проінформувала суспільство про пункти формули, що вона в себе включає і що саме мається на увазі.
«Зрозуміло, що документ винесли на загал для збурення суспільства, хоча вставили туди свій власний зміст. Я, як ветеран і політолог, розумію, що це частина Мінських угод, які Україна взяла на себе виконувати, навіть якщо нам це неприємно. Але ясно, що ми не дозволимо перетинати якісь червоні лінії типу амністії бойовиків, – запевняє Фармуга. – Бо люди, які вбивали українців, мають понести відповідальність за свої вчинки, а не розгулювати містами разом з нами. Поки що великої трагедії в цій формулі я не бачу. Все залежить від того, як Україна буде вести себе в подальшому на арені переговорів».
Автор: Богдан Мисюк
Comments are closed.