Тринадцятирічний Владик Дубина вже четвертий рік бореться зі страшною хворобою – лімфомою Ходжкіна. Два місяці тому раптово померла мама хлопчика, а рідний дядько, який опікувався Владом, нещодавно з дружиною потрапив у ДТП.
Жінка перенесла дві операції і нині заново вчиться ходити. Тепер допомоги потребує вся родина. Владик
Дядько хлопця Микола Балінський – єдина опора для своєї матері, племінника Влада та власної сім’ї – дружини і трьох дітей. Спілкуємося з ним телефоном, поки у чоловіка з’явилася вільна хвилина.
«Аптеки, лікарня, робота… Вільного часу немає зовсім. Добре, що ви додзвонилися, і маю можливість поспілкуватися, – говорить Микола Балінський. – Після ДТП ми зробили дві операції. Тепер йдемо на поправку. Місяці три дружина буде на лікарняному. А там час покаже, як буде далі. Головне, що вже стає на ноги, розходжується, як немовля, яке починає ходити. Дякувати Богу, що відчуває ноги. Надіємося, все буде добре».
Каже, усі подробиці знає волонтерка і подруга сім’ї Надія Мацевко – щодня зідзвонюється з Балінським і завжди допомагає, чим може. Надія – мати чотирьох дітей. З мамою Владика Лілею вчилися у фізкультурному коледжі, тоді ще технікумі фізичної культури. Дружили під час навчання. А вже в дорослому віці здружилися сім’ями – чоловік Надії працював на цегельному заводі. Там же працювала і Ліля, її мама і брат Микола, там Ліля познайомилася з чоловіком.
«Я не знала, що у неї хвора дитина. Якось розговорилася у садку з її подругою і відтоді уже майже три роки намагаюся підтримувати цю сім’ю, – розповідає Надія. – Це сталося дуже неочікувано для них. Було багато лікарень. А почалося все з незначного утворення. Пішло ускладнення, виявили лімфому Ходжкіна. Після курсу хімії краще не ставало і дитину відправили на Київ. Вже пізніше виявили, що протокол хімії підібрали не той…».
До теми: Дуже хочу додому. 11-річний франківець Владик Дубина бореться з тяжкою хворобою — Лімфомою Ходжкіна
У відділені трансплантації кісткового мозку в «Охматдиті» був ще рік лікування – зробили пересадку з його ж тканин. Операція допомогла, але та перша хімія дала ускладнення на ноги. Тоді якраз підключилася Надія Мацевко – допомагала відправити Владика до Італії на лікування в клініку Риму «Бамбіно Джезу».
Каже, за весь час спільної боротьби за Владика так і не встигла побачитися з Лілею – лише спілкувалися телефоном.
«Ліля була сильною. Я чула від неї ту енергію, силу і жодного разу – докорів, жалю, слабкості. Вона була витривала до всього, боролася з лікарями – у відділенні «Охматдиту» ми не могли домогтися допомоги від жодних фондів, – розповідає Надія. – Її робота була колосальна. Вона знала все – що і як робити з боку медицини. Усі, хто її знав, шоковані, що вона померла – такої сильної жінки ще не зустрічали.
Якось дзвонить Коля і каже – Ліля померла. Для мене це був шок – молода, сильна жінка. Їй стало зле – чи то тиск, чи серце, відчула слабкість. Відвезли її в лікарню, збили тиск, а на ранок вона померла. Написали: серцева недостатність».
Надія Мацевко допомогла у мережі зібрати гроші на похорон, врятувала благодійні рахунки, відновили gofoundme і paypal зі збору коштів для Владика. Хлопчик у стані ремісії, тож кілька разів на рік лягає на обстеження у відділення онкогематології – гроші потрібні постійно.
Після останньої комп’ютерної томографії у нього виявили лімфовузол на 14 мм. І тепер треба зробити позитронно-емісійну томографію (ПЕТ КТ) у клініці «Феофанія» в Києві. Приблизна вартість – 10 тис грн.
Надія Мацевко каже, треба щось робити і з ногами Владика, аби він міг нормально ходити. Нині шукають ортопеда, який би допоміг розпочати реабілітацію. Але потрібно ще дочекатися результатів томографії, адже при онкології реабілітація має свої особливості.
До теми: Коли надія поруч. У Франківську новий оздоровчий центр допомагає людям з ДЦП та спинальними травмами
«Пишу Колі у вайбер – «як ви?», а він відписує – потрапили в аварію. Підрізала вантажівка, коли віз дружину на роботу – їх кинуло у кювет. Дружина постраждала. Потрапила в хірургію, а потім у відділення вертебрології. Їй зробили дві операції, – розповідає Надія. – Вона отримала сильний удар. Ноги відчуває, але не могла встати. У родини одна за одною – неприємні ситуації».
Розповідає, що Влад дуже хоче до дітей, хоче бути з колективом, ходити до школи. Але поки що хлопець на індивідуальному навчанні.
«Коли сестра померла, навантаження стало двійним на мене. Бабця лишилася з внуком. Їй водити Влада до школи важко. Я б міг його підвозити. Але після ДТП в нас автівки вже нема. Та й ще до аварії ми вирішили, що цього року вчителі ходитимуть до нього на індивідуальне навчання. Бо восени є небезпека підхопити вірус», – каже Микола Балінський.
В родині переживають, аби у Владика не сталося рецидиву – через постійний стрес. Він лише тепер починає звикати, що мами немає.
«У Лілі все горіло в руках. Бабуся була більше збоку. Тепер мусить усьому вчитися, – каже Надя Мацевко. – Будемо тепер робити все спільно. Для мене вони – як друга сім’я. Хочеться, щоб і Владик, і бабуся відчували, що є підтримка, що люди допомагають».
