Михайло Коземчук зі Снятина часто подорожує велосипедом за кордон, а ще частіше приймає в себе іноземних велотуристів із різних куточків світу. Ті співають його гостинності дифірамби та дізнаються багато цікавого про досі невідому для них Україну.
Стимульнули нормально
Усіх іноземних роверистів снятинці зазвичай спроваджують до Михайла Коземчука, бо в нього такі зупиняються часто. Туди ж, тобто до колишнього сирзаводу, відправляють і «Репортер».
На території – велика напівзруйнована будівля з побитими вікнами, поруч прибудова, де й мешкає Коземчук з родиною. На чорних дверях білою фарбою намальований ровер – не помилишся. За тими дверима веломайстерня.
«Зараз прокинеться Том і приєднається до нас», – каже Михайло та несе два горнята зеленого чаю. Англієць Том гостює у Снятині вже четвертий день.
А 30-річний Михайло кататися почав лише зо три роки тому – батько загітував.
Молодий чоловік розповідає, що в батька були проблеми зі здоров’ям – невисокий чоловік важив 100 кг. Коли вкотре потрапив до лікарні, там йому сказали: «Або щось роби, або тебе надовго не вистачить».
«Нормально так стимульнули, – посміхається Михайло. – От, батько пішов і купив собі велосипед. Надумав поїхати в Ужгород до товариша. Тяжко, але доїхав. Потім їхав до Криму, а раз каже, ще в Італії ніколи не був. Англійської не знає, користуватись GPS не вміє, телефон кнопочний – куди? Поїхав із ним. Батько був уже підготовлений, а я, зажирілий комп’ютерник, вмирав. Але через чотири дні було легше. За тиждень з вигляду схуд на 15 кг, а насправді на п’ять».
Батько Михайла нині тримається ваги 70 кг і щороку влаштовує собі великі поїздки за кордон. От, цьогоріч з товаришем намотали понад 3000 км: Румунія, Болгарія, Греція, Македонія, Сербія.
Більше, ніж душ
З того часу їздити за кордон на ровері почав і Михайло. В одній із поїздок у Хорватію скористалися з сестрою онлайн-спільнотою «Warm Showers». Це спеціальна група для велосипедистів-мандрівників, де вони реєструються і можуть знайти притулок у будь-якій точці світу – у таких же роверистів і то безкоштовно.
«Ти приїздиш на ровері до чувака, який теж катається, – розповідає Михайло. – Якщо в тебе щось зламалося, то в нього точно буде хоч щось, аби поремонтуватись. Крім того, всі, хто катається на ровері – нормальні люди, не якісь наркомани. Мені дуже сподобалося. Зупинялися в дуже цікавих, трохи дивакуватих людей. От, в одного художника – він живе з тіткою в однокімнатній квартирі і ще приймає гостей. Було тісно, але весело».
До теми: Леді на ровері. «Репортер» зустрів у Франківську двох німкень, які їдуть довкола світу (Фото)
У подорожах Коземчук зупинявся в різних людей – різного віку та професії. Вчителі, бізнесмени, у Хорватії гостювали навіть у начальника поліції.
«Він теж велосипедист і приймає таких як ми, – говорить чоловік. – Розказував, що жили в нього три чуваки з Японії. Він їм помагав, бо в них вкрали всі речі, поки два купували квитки на вокзалі, а один замість того, аби дивитись за торбами, завис у телефоні».
Згодом Михайло і сам почав приймати в себе велотуристів. «Я розумію, що це таке, коли ти валиш на ровері спітнілий та брудний, у колесі не вистачає шпиць і ти проклинаєш все, – розказує чоловік. – І той момент, коли ти можеш зупинитись у когось безкоштовно, хто тебе зрозуміє, дасть помитися, поїсти й відіспатись».
За два роки у нього в Снятині погостювало з 15 велотуристів з Австрії, Англії, Німеччини, Чехії, Данії, Швеції, Італії, Нідерландів. Навіть були два з Бразилії, які їхали навколо світу. Каже, від цього лише позитив, бо спілкування з цікавими людьми, можливість дізнатися щось нове і підтягнути англійську.
«Купа люду приїздить, бо це центральна траса і їм треба десь зупинитися, – говорить Коземчук. – У своєму профілі на сайті я написав, що не треба проситися заздалегідь, можна просто приїхати, навіть якщо мене нема вдома. Територія велика, намет є де поставити, вода виведена на вулицю, туалет є, літник з електрикою та вайфаєм».
Коли Михайло вдома, то туристів бере до себе в хату, але спершу приглядається до людини. Хоча, негативних ніколи не траплялося. Зараз ремонтує дві кімнати в хаті – спеціально для мандрівників. Ще розповідає, були люди, яких просто зустрічав по дорозі та й завертав до себе.
«Іноземців видно здаля, – сміється. – Як на форумах пише, так вони й екіпіруються. Багато зайвого набирають. У мене на Європу на поїздку йде 15 кг багажу, крім ровера. А вони набирають все, як пише. Том приїхав з гітарою і вудкою. Ну, вудка ще пригодиться».
До майстерні саме заходить заспаний Том. Каже, вчора знайомився з нічним життям Снятина і нині йому трохи кепсько. 24-річний англієць стартував з рідного Ноттінгема з трьома друзями. У Німеччині ті розділилися, їхали порізно і знову зустрілися в Хорватії. А там трапились деякі пристрасті. До групи доєдналася сестра одного з хлопців, яка зустрілась з іншим Томовим другом, але її брат про це не знав. Посварились. Один сів у човен та й поплив кудись, інший на літак – і в Непал. А Том доїхав до Снятина. Далі в нього у планах – Молдова, Грузія, Іран, Пакистан і до Індії. Ото в людей життя вирує, нє?
«Ми домовилися, що як Том все встигне, то зустрічаємося наступного року в Скандинавії, аби разом покататися, – говорить Михайло. – Мрію поїздити по Швеції та Норвегії».
Найкращі, але незвідані
«В Україні «Warm Showers» не дуже популярне. Люди чи не знають, чи не хочуть, бо ми такі трохи закриті, – говорить Михайло. – В нашій області лише у Франківську двоє людей зареєстровані – Ірина Гищук та Олександр Когут – та я у Снятині».
Михайло відкриває карту, де є всі warmshowers. Показує Україну. Там лише кілька позначок. Відстань між ними – в сотні кілометрів. Показує сусідню Польщу – вже більше. Далі в Європу – через кожні два кілометри – ночуй в кого хочеш.
До теми: Велосипедисти з Івано-Франківська проїхали 2400 кілометрів дорогами Туреччини та Грузії (Фото)
«Угорщина – реально найкрутіша країна для велосипедистів, – вважає Михайло. – Навіть Італія ховається. Там багато доріг, стежок для роверів. Але люди вони не дуже гостинні, не всі кажуть – приїзди».
Втім, Коземчук таки радить роверистам-початківцям, наприклад, поїздку до озера Балатон. Каже, перетнути кордон не проблема, дороги чудові, озеро неймовірне. Ночувати можна у кемпінгах, просто на березі чи скористатися поблизу «warmshowers».
«Від України, від людей іноземці в захваті. Пишуть, що ми – найкраща країна, – говорить Михайло. – От, правда, на наших дорогах вони вмирають. Якщо в Європі ти вибираєш другорядну дорогу, аби менше трафіку, то у нас їх нема. А щодо веломандрівок, то всім рекомендую. Треба просто змусити себе і поїхати. Нема нічого неможливого».
Comments are closed.