Вчергове у Польщі та вдруге – у Гданську. Франківський облмуздрамтеатр усе частіше навідується з гастролями до сусідів.
Знайомство творчої групи вистави з європейською публікою почалося із Жешува (Ряшова). Влітку 2011-го там захоплювалися драмою-реквієм «Нація».
До теми: Франківський драмтеатр запрошує на прем’єру “Той, хто платить”
Своєрідна перепустка в театральну Європу набула «безвізових ознак» уже з літа 2017 року. В серпні неооперою-жах «Гамлет» іванофранківці буквально закохали в себе відвідувачів Гданського Шекспірівського фестивалю. Тому вже в жовтні повернулися до приморського міста на щорічний фест «Український тиждень у Гданську».
Консул-керівник консульства України в Гданську Лев Захарчишин з дружиною Тетяною Єрмак започаткували цю щорічну українську культурну подію, натхненні успіхом минулорічного «тижня», організованого спільно з Гданським Шекспірівським театром. Головне завдання – представити найкращі зразки сучасного українського мистецтва польському глядачеві та іноземним гостям міста (а їх тут завжди багато!) з метою промоції української культури й підвищення міжнародного іміджу України. Проект здійснюють у співпраці з провідними мистецькими інституціями та культурними майданчиками міста.
У програмі цьогорічного фестивалю представили Львівську національну оперу з балетом на одну дію «Кармен-сюїта» та балетною сюїтою «Вальпургієва ніч» з опери «Фауст» – вони виступили у Польській Балтійській філармонії імені Фредеріка Шопена, що розташована на острові, буквально на воді. В тих стінах експонували й фотовиставку Ігоря Гайдая «Разом.UA».
Дитячий хор «Щедрик» із Києва виконав ренесансну та барокову музику у Гданському соборі УГКЦ святого Варфоломія та Покрови Пресвятої Богородиці. Поетичний концерт «Від Тебе до Мене» родинного музичного проекту з Києва «Тельнюк: Сестри» відбувся у старовинній залі, що буквально через мур від постмодерної будівлі Шекспірівського театру. Саме в ньому хедлайнер, франківський драмтеатр, підсумував український тиждень феєрією-бурлеском «Енеїда» за мотивами однойменної поеми Івана Котляревського.
Ця вистава з успіхом гастролювала рідною країною – побувала у сусідніх обласних центрах і в столиці. За кордоном іванофранківці вже часті гості, та саме з «Енеїдою» – вперше. Експеримент виявився вдалим. Наповнена для більшості знайомими з дитинства народними піснями, зокрема лемківськими, вона пройняла глядачів, серед яких було чимало українців, до рясних сліз. Утриматися від них не змогли й ті, кому мова виконання та польське титрування вистави були геть незрозумілими. Адже війна не залишає байдужим нікого.
До теми: “Енеїда” франківського драмтеатру стала хедлайнером Українського тижня у Ґданську
Фінальна частина вистави, створеної наприкінці 2014 року, на тлі найболючіших подій антитерористичної операції, сповнена болем по вінця. Після мовчазного подиву на старті та гомеричного реготу, спричиненого стьобним бурлеском, у переломному як за жанром, так і за емоціями фіналі на сцені – вже майже документальний театр, який зворушує своєю щирістю та надихає оптимізмом. У результаті – цілком класичне поєднання сліз і сміху, катарсис, якого режисер Ростислав Держипільський прагне у кожній своїй постановці. І що найцікавіше – йому це вдається!
В «Енеїді» на сцені водночас – 25 акторів. У головних ролях усі поголовно – заслужені артисти України. Поруч із ними ще вчорашні студенти, свіжа кров франківського театру. Крім масового виїзду виконавців, у мандрівку до Балтики вирушили також декоратор, реквізитор і костюмер, а ще – автор візуалізації, котрою щедро приправлена вся дія. І тільки звукооператора довелося залишити вдома – не за погану поведінку, а через раптову недугу. Допомогли свої, котрих, як відомо, всюди багато. Серед тамтешніх українських заробітчан є вуличний музика з Івано-Франківська, Павло Лейб’юк. Він і порятував звучання вистави за пультом. А на сцені, з-поміж інших, грав його рідний брат – Олексій Лейб’юк.
До теми: Ще одна вистава у підвалі, нові актори і стиль. Франківський театр розпочинає 79-ий сезон
Після чергового успіху вистав іванофранківців у Польщі узбережжям Балтійського моря почали блукати логічні думки: коли почуття взаємні, чому б не зробити їх постійними учасниками тутешніх фестивалів? Адже тепер тамтешній публіці особливо цікаво побачити й інші спектаклі театру, що так добре прижився на Гданському ґрунті.
