Легше відчути, ніж описати…

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Вісім років музичної школи по класу фортепіано, естрадно-бальні танці у Калинчуків, університетська театральна студія, щотижневі презентації у майже культовому «Петерсі» (хто пам’ятає – на розі Січових Стрільців-Чорновола). Там, до речі, майже щоразу ніде було яблуку впасти, а найтепліша для мене презентація – за участю поета і художника Олега Лишеги – пригадується й дотепер.

Ще – вивчення культурної спадщини у мандрах Україною, регулярні дебати про український культурний простір і його милиці, наповнення чергового записника цитатами відомих режисерів, поетів, письменників, акторів, музикантів, композиторів. А крім того, – велике бажання ділитися тим, що дізнаюся про дивовижно талановитих людей і цікавий світ творчості.

Тоді, три роки тому, коли я прийшла в «Репортер», мені здавалося, що усе це дає перепустку на шпальту культури. «Кому як не мені?» – подумала я, та відразу ж отримала добро від редактора. Але при цьому добре запам’ятала: «Беріться, але писати про культуру не так легко, як у нас думають».

Концерти, виставки, інтерв’ю… І байдуже – посеред ночі чи у вихідні. Згодом зрозуміла, про що казав редактор. Репортажі хотілося підсилювати бодай спробою рецензування чи аналітики. Але сучасні картини чи вистави – як вища математика! Лише серця для розуміння не вистачить. Чомусь в Україні практично немає журналістів-культурологів та й мистецтвознавців не густо. Словом, інколи доводиться важче, ніж із проблемною статтею про цілий район, коли треба пошарпати чиновників, суди, насипати солі на рани знедоленим простим людям. Оце вже третій рік в пошуках за тим, в кого можна ґрунтовно навчитися…

Ось історія з цієї ж опери, але з дещо світлішим відтінком. Якось, гортаючи сторінки одного зі своїх записників, натрапила на вислів джазового дослідника Маршалла Стернса: «Де б не звучав джаз, його завжди значно легше впізнати, ніж описати словами». Втішилась і зітхнула з полегшенням. І перестала перейматися, що не втямлю описати так само гарно, як відчувала джаз того вечора. Хоч закохалася в цю музику ще в п’ятому класі ДМШ № 3 – годинами грала регтайми Скотта Джопліна.

Знаєте, у нашому Станиславові-Франківську на квадратний метр дуже багато талановитих творчих людей. Ми маємо чим пишатися: тут співала Соломія Крушельницька, грав Святослав Ріхтер, тут народився станіславський феномен і фестиваль «Порто Франко». Щоправда, іноді дається взнаки якийсь мистецький параліч. Виглядає, що нам усім просто бракує впевненості і віри, і волі, і любові, і потрібності – самим собі.

Диваки наші митці! Попри все, вони роблять просто неймовірні акції та перформанси, пишуть і видають геніальні книжки, роблять фестивалі… Це все у нас відбувається незалежно від якихось там американських тенденцій і впливів. З одного боку. А з іншого – чомусь у цьому камерному галицькому містечку, де влада щоразу одягає вишиванку, повсюдно звучить закордонна низькосортна попса, тоді як концертних репетиційних залів немає навіть у планах. Так хочеться, щоб метаморфози відбувалися не лише у художніх стінах, але й у свідомості чиновників.

Кажуть, ринок формує пропозицію. Що люди не хочуть культури, їм цікавіше читати про кримінал – кров, смерть, жорстокість. Невже насправді так і є?

Позавчора була у притулку, куди звозять дітей вулиці. Сьогодні – у наркопритоні. Там – інше життя, інші закони. Там пахне не гуашшю, а ширкою. Там п’ятирічна дитина бавиться не лялькою чи книжкою, а горілчаною пляшкою і каже «Бери, цьоцю, я тобі налию!».

Переборщила з мінором? А що поробиш? Таким дисонансним є наш соціокультурний простір. Та оскільки він наш, то і змінювати його маємо ми. Я – точно знаю, що робити. Я писатиму. Про культуру. Творчість. Мистецтво. Любов.

Підсумуйте за допомогою ШІ

Текст, який ви щойно прочитали — це результат довіри наших читачів. Кожен донат допомагає «Репортеру» писати про те, чим живуть Івано-Франківськ та область.
Інвестуйте в правду!

СХОЖІ НОВИНИ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

chytomo 1200x628_2026
галич-літопис6
карта 2
ОСТАННІ НОВИНИ
сабада
На 47-му році життя помер військовий Ігор Сабада із Загвіздя
d82a8c82120e0c0a
На Снятинщині водій пішов на обгін на перехресті і збив неповнолітнього на мотоциклі
915012203_1697336428495424_3830467595094881204_n
На Прикарпатті пацієнти можуть безоплатно замінити кришталик у восьми лікарнях
921929336_1785775453547847_3614123971110147227_n
У понеділок в Івано-Франківську та області прогнозують мокрий сніг і ожеледицю
суд
Студента ІФНТУНГ оштрафували на 25 500 гривень за хабар завідувачу кафедри
обертин
У селищі Обертин освятили пам’ятний знак «Серце Надії» на честь зниклих безвісти воїнів
yepdhw---c16x9x50px50p--7799952ae4f38599e45c1c8de244f625
У Димері російський дрон пошкодив п’ятиповерхівку — під завалами досі перебувають люди
суд
Побили до смерті й закопали в лісі — на Калущині суд виніс вирок двом чоловікам за вбивство та розбій
police
Стрілянина в центрі Івано-Франківська — у сутичці на «стометрівці» поранили чоловіка
922124324_3394524727411087_4852062777100145294_n
У ніч на 22 листопада росія випустила по Україні 186 безпілотників
hryhorii-kuhtar
Під час відпустки помер військовий Григорій Кухтар із села Іванівці
Тарабалка_05
​Мистецтво вижити: як регулярні майстер-класи стали тихою терапією в оздоровчому центрі мами загиблого льотчика
Прокрутка до верху