16 серпня народився Юрій Іздрик. Топ-10 цитат відомого поета

В історії 16 серпня є багатим на події, однією із них є народження Юрія Іздрика, одного з учасників “станіславського феномену”.

Юрій Романович Іздрик народився 16 серпня 1962 у Калуші.

Іздрик — український поет, прозаїк, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер».

Перші твори письменника з’явилися друком у самвидавних випусках журналів «Четвер» та «Відрижка» (Польща). В останньому надруковані перші вірші.

До теми: Церковний календар 2018: усі свята і пости у новому році

У журналі «Четвер» були опубліковані цикл оповідань «Остання війна» та поетичний цикл «Десять віршів про Батьківщину».

Після появи перших творів дехто з критиків вважав, що «Іздрик — це фікція, псевдонім Андруховича». Це й не дивно, адже у деяких творах Іздрика, Андруховича та Прохаська перегукуються певні сюжети, герої та навіть фрази, що й об’єднує та вирізняє творців «станіславського феномену» своєю оригінальністю. З часом Юрко Іздрик заявив себе як неординарний митець і ні про який плагіат вже мова не йшла.

“Говорити правду, вірніше вміти говорити правду – означає володіти найскладнішим інструментом маніпулювання”
“Нема нічого гіршого, ніж запізніле перше кохання — воно завжди видається останнім і справжнім, справжнім і останнім”
“І коли вже довкола пахне війною,
І вже розгортаються перші битви,
Говори зі мною, говори зі мною,
бо словом також можна любити”
“Уста – це такі двері до шлунку, до мозку, до серця, душі”
“Вона була єдиною жінкою, з котрою мені подобалося спати. Ну, спати, просто спати, розумієш? Я ненавиджу, коли хтось вночі пітніє коло мене, сопе мені у вухо, коли чиєсь волосся лізе в очі. Але з нею все було по-інакшому. Я повірив, що можна спати обійнявшись цілу ніч. Що можна прокидатися вночі тільки для того, щоб обійняти ще. Що можна любити її запах. Що можна любити всі її запахи. Що першим ранковим бажанням є не тотальна дезинфекція, а бажання поцілувати. Зазвичай я прокидався раніше і дивився, як вона спить. Куди там! — я просто милувався, дивлячись, як вона спить. Я не знав, що можна спати так гарно, що гарним може бути навіть дихання. Я ніколи не здогадувався раніше, що можу полюбити чиєсь дихання, зрештою, раніше я не здогадувався багато про що, і віриш… був набагато щасливішим”

Читайте: Цей день в історії, 16 серпня 2017 (ВІДЕО)

“Вчора здійснив давню мрію: відкрив банку шпротів і з’їв, читаючи Пєлєвіна (про те, як управляти світом, не привертаючи уваги санітарів)”
“Карочє: зав’язуй жмотитись, кінчай шмонатися, перетирати, скільки бонусів зашамотав. Ні хєра не зашамотав. Зеро пунктів, як на файлообміннику. Віддай що-небудь, найкраще – все. Не встидайся своєї зашмарканої душі. То фігня, шо вона убога. Бог любить її так само, як і решту. Я тобі скажу більше: я теж люблю її так само, як решту. Як і свою власну.
Запам’ятай: ти нікому нічого не винен. Ти тут для радості. Для радості. Можеш переказати це своїм дітям. Тільки, як наважишся, відімкни перед тим усі доступні детектори брехні”
“Я надаю перевагу тим рідкісним хвилинам, коли ти впевнений, що пишеш добре. Чи це свято, чи це важка праця, чи це сеанс психотерапії – не має значення. Однаково ці моменти трапляються дуже рідко.”
“У мене немає точки зору.У мене є очі, повіки, зіниці й решта офтальмологічних деталей,але точки зору нема.Я не погано розрізняю літери на стенді окуліста, хвацько складаю їх у слова та речення. Я навіть маю певні погляди на літературу. Мені не вдається вибрати позицію, з якої можна було би бачити світ, як то кажуть, об’єктивно чи бодай суб’єктивно. Хоча ознаки і суб’єкти й об’єкти у мені десь є, мабуть, є. Повинні бути. Напевне є”
“Життя протікає у ритмі повільного сексу,
І не обіцяє зараза швидкого кінця.
Без понту, без сенсу
себе випомповуєш в тексти
і мантра за мантрою тягнеться тантра оця”