Уявіть, що ви вперше приїхали до Чернівців і маєте на знайомство з містом лише півгодини. Куди піти, аби встигнути отримати яскраві враження?
Та тут і думати не треба – негайно до Чернівецького університету! Недарма ЮНЕСКО включила його архітектурний ансамбль до переліку Світової спадщини, пише “Репортер”.
Уроки волоської
Цілком логічно, що веде до нього вулиця Університетська, хоча офіційна адреса закладу – Коцюбинського, 2. Вже здалеку видно неймовірно гарні споруди з червоної цегли. Вхід на територію прикрашає арка, копія якої є на гербі Чернівців.
Одразу за брамою чатує охоронець, який бере з туристів плату за вхід. Квиток для дорослих коштує мінімум 20 грн, з екскурсоводом – 35, дитячий – 15 грн. Безкоштовно проходять лише викладачі й тутешні студенти, звісно, за наявності студквитка. З 10.00 щопівгодини до головного входу приходить гід і забирає з собою на екскурсію усіх охочих. Радимо купувати дорожчий квиток і йти з гідом, адже тоді ви зможете потрапити всередину будівлі, а там не менш красиво, ніж зовні.
Але усю цю красу створювали не для студентів. Первісно комплекс споруджувався як резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації. Натхненником побудови був єпископ Євген Гакман. У австрійській імперії єпископів було повно, але далеко не кожен мав резиденцію розміром з королівський палац. Як Гакману це вдалося?
Допоміг щасливий випадок. Він народився в 1793 році в родині бідного селянина з буковинського села Васловівці і спочатку звався Євфимієм. Був дуже розумний, успішно закінчив Чернівецьку гімназію і отримав єпископську стипендію для навчання на теологічному факультеті Віденського університету.
До теми Тустань дивиться згори або мандрівка у IX століття (ФОТО)
А у столиці доля звела його зі спадкоємцем австрійського престолу – ерцгерцогом Фердинандом. Батько-цісар хотів, щоб син знав мови основних народів імперії, тому шукав репетитора з волоської, тобто румунської. В університеті порадили Гакмана. І схоже, він знайшов спільну мову зі своїм учнем, адже цісаревич його не забув. Після Відня Євфимій повернувся до Чернівців, прийняв чернечий постриг під іменем Євгеній, доріс до ієромонаха та професора богословського інституту. Подальші події нагадують казку про Попелюшку, якби вона була священиком.
У вересні 1834 року помирає єпископ Буковинський Ісая. Призначення нового владики затягнулось через хворобу цісаря Франца І, який відійшов у кращі світи в березні 1835-го. На престол сходить його син Фердинанд і вже у травні призначає Гакмана владикою Буковинської єпархії! З монаршою підтримкою новий єпископ робив колосальні речі – у 1844-му він заклав два перших кам’яних храми у Чернівцях – церкву Параскеви Сербської та кафедральний собор Святого Духа.
Читайте Чи справді у Франківську знайшли Тисменицьку браму та що тепер – версія історика
Після революційних подій «Весни народів» імператор змінився, але і з Францем Йосифом владика Євген перебував у чудових стосунках. 18 липня 1864 року, на другий день після освячення Святодухівського собору, Гакман заклав наріжний камінь своєї нової резиденції.
Свинець і яйця
Конкурс проектів виграв чеський архітектор Йозеф Главка. На портретах і пам’ятниках його зображають старим бородатим дідом з великою лисиною. Але на момент створення проекту Главка мав лише 29 років, тобто був ще молодим, волохатим і досить симпатичним чоловіком. За приклад він узяв мавританський палац Альгамбру в Гранаді, що на півдні теперішньої Іспанії.
Будували з розмахом, витратили 1 мільйон 830 тисяч флоринів. Більшу частину дала Буковинська православна церква, плюс – значний транш від міністерства культів та освіти Австро-Угорщини. Для забезпечення будматеріалами у Чернівцях звели аж три заводи – два цегельних і черепичний. На подвір’ї вирили величезні ями з негашеним вапном, куди скидали падаль, відходи з міської бійні та курячі яйця. Усе це бродило, смерділо, але потім ставало чудовим і надзвичайно міцним будівельним розчином.
Главка дуже прискіпливо перевіряв якість матеріалів, особисто керував ходом робіт і майже щодня приїздив на майданчик. Цеглу робили з глини, яка мала перемерзнути. Кожну цеглинку вимірювали і простукували. Є така байка, що перед заїздом на будову фіри з цеглою, інженер брав одну цеглину і кидав на тротуар з двадцятиметрової висоти. Якщо вона розбивалась, то бракували всю партію.
Зрозуміло, що для роботи над резиденцією залучали найкращих майстрів, яким створили чудові умови. Наприклад, мулярам, аби вони не втомлювались і не гнали халтуру, в день дозволяли класти не більше 100 цеглин.
Читайте Як у франківському Меморіальному сквері рятували надгробки (ФОТО)
Врахували і сейсмічні особливості регіону, оскільки Буковина розташована у семибальній зоні і її часто трусить. Саме тому Главка поставив опорні колони не на кам’яні фундаменти, а на свинцеві пласти, які гасять коливання. Відтак, резиденція щасливо пережила не один землетрус.
Об’єкт споруджували 18 років – з 1864 по 1882, за цей час багато чого сталось і помінялось. Так, у 1871-му через конфлікти з місцевою адміністрацією Йосиф Главка залишив посаду головного архітектора і повернувся до Чехії. Завершував будову краківський зодчий Фелікс Марселій Ксенджарський. Незабаром, у січні 1873 року, ідейний натхненник будови Євген Гакман очолив новостворену митрополію Буковини і Далмації, і резиденція перетворилася з єпископської на митрополичу. Але через кілька місяців Гакман помер, тож відкривали резиденцію зовсім інші люди, ніж ті, хто це все починав.
Школа магів
Значна частина внутрішнього подвір’я резиденції встелена гравієм. Гід одразу попереджає, що ходити по ньому заборонено. Це також задумка архітектора Главки – під час дощів там збирається вода, яка в спеку випаровується і зволожує цеглу, не даючи їй тріскатись. Прямо по центру розташовувались митрополичі палати, лівіше – теологічний факультет і церква Трьох Святителів, праворуч – дяківська школа, монастир і фабрика свічок.
Читайте Мертвими бастіонами. Куди поділися фортечні укріплення Станиславова
Після Другої світової війни, продовжує розповідь екскурсовод, комуністи ліквідували митрополію, а до комплексу резиденції перевели Чернівецький університет, який міститься тут досі. За совітів у церкві Трьох Святителів працював… обчислювальний центр із величезним комп’ютером. Хоча це був не найгірший варіант, адже приміщення опалювалось і розписи добре збереглись. Тепер тут відновлений храм Української Православної Церкви, де викладачі і студенти університету можуть безкоштовно обвінчатися. Один раз.
Потім туристів запрошують до центрального корпусу. У вестибюлі стоять кілька жіночих статуй з відбитими головами. Це авторські копії монументу «Австрія», що колись прикрашав центр міста і був пошкоджений румунами. Найбільшу увагу привертає скульптура з величезним бюстом. Гід жартує, що це мрія жонатого чоловіка – жінка, яка мовчить.
Читайте Мертвими бастіонами. Куди поділися фортечні укріплення Станиславова ІІ
Сходами йдемо на другий поверх. У коридорах складається враження, що ти потрапив у школу магів Хогвартс і зараз з-за рогу вийде юний Гаррі Поттер. Між іншим, кіно тут теж знімали, наприклад, український містичний трилер «Тіні незабутих предків».
Незабаром потрапляємо у величезну залу, яку називають Мармуровою, колишню Синодальну. Тут дуже гарно, однак мармуру не лишилось – він розкришився під час великої пожежі 1944 року, коли при відступі румунів хтось підпалив резиденцію. У 1950-х провели реставрацію, але на відновлення мармурового убранства грошей не стало. А от до сусідньої Червоної зали вогонь не дійшов, і вона зберегла свою автентичність. Різьблена стеля, паркет з дуба й горіха, бронзові світильники – усе дихає старовиною. Тепер тут засідає вчена рада, захищають дисертації, а за стінкою – приймальня ректора. Родзинкою зали є два великих венеційських дзеркала ХІХ століття. Вони мають п’ять шарів срібла і, якщо піднести запальничку впритул до скла, можна побачити, як вогник відображається багато разів. Кажуть, якщо жінка подивиться у дзеркало, то омолодиться, а чоловікам автоматично спишуться всі гріхи.
Після завершення офіційної частини екскурсії обов’язково прогуляйтеся ботанічним садом, що позаду головного корпусу резиденції. Там є пам’ятник Йозефу Главці, криниця, а також багато екзотичних рослин. А ще там росте одне з найдавніших дерев Чернівців – бук червонолистий, якому кілька сотень років. За легендою, якщо заночувати під цим буком, то можна побачити пророчий сон. Щоправда, перед цим ще треба домовитись зі сторожем.
Comments are closed.