Пам’ятник «Руській трійці» в Івано-Франківську відкрили 31 грудня 2013 року. Так називалося українське літературне об’єднання, яке очолювали три греко-католицькі священики: Маркіян Шашкевич, Яків Головацький та Іван Вагилевич. У 1837 році вони випустили альманах «Русалка Дністровая». То була перша в Галичині книга народною українською мовою, адже до того друкували «язичієм» — сумішшю російської та церковнослов’янської.
Ініціатором спорудження пам’ятника став краєзнавець Богдан Гаврилів. Влада коштів не виділила, тому гроші збирали всім миром — методом народної будови. Навіть випустили благодійні поштівки із макетом пам’ятника, кошти від продажу яких йшли у загальну скарбничку.
А от коли пам’ятник відкрили, то він виявився трохи іншим, ніж на поштівці. І найбільше кинулося в очі те, що спершу Іван Вагилевич сидів у дещо розкутій позі, закинувши ногу на ногу, а потім з’явився на очі публіці напруженим і з «розсунутими» ногами. Виникло запитання: чому змінили проект?
Відповідь дав «хресний батько» пам’ятника Богдан Гаврилів. Виявляється, у розпал збору коштів до редакції газети «Нова Зоря», де раніше надрукували фото макету, надійшов лист отця Мелетія з міста Батіг. Ось невеличкий уривок з нього:
«Колись священикам — і нам старші отці на це вказували — не можна було закладати ногу за ногу. Це вважалося для духовних осіб непристойним, бо символізує якусь гординю. Можливо, на це потрібно звернути увагу».
Увагу звернули. Вагилевич напружився та сів пристойно.
