У австрійському Станиславові дуже мало вулиць носили імена українських діячів. Якщо точніше, то цілих дві – Шевченка й Пелеша. З Кобзарем усе зрозуміло, а хто такий Пелеш?
Це був перший греко-католицький єпископ Станиславова, який керував новоствореною єпархією в 1885-1891 роках. Потім його перевели до Перемишля, де владика помер у 1896. Втім, у нашому місті його не забули – того ж року на честь єпископа нарекли невелику вуличку, яка сполучала сучасні Франка й Лепкого, пише Репортер.
Вулиця Пелеша. Поштівка з колекції Олега Гречаника
Постать єпископа була настільки аполітичною, що влаштовувала всі режими. Назва благополучно пережила розвал Австро-Угорщини, добу ЗУНР, Другу Річ Посполиту, перших совітів і німецьку окупацію. Вже після війни більшовики перейменували вулицю на честь Крупської – дружини Леніна.
У 1991 році вулицю назвали Академіка Гнатюка. Звісно, Володимир Гнатюк зробив неоціненний вклад у дослідження української етнографії та на іменну вулицю заслуговує, але… Народився він на Тернопільщині, жив і працював у Львові, там же й похований. Із Станиславовом його пов’язує лише недовгий період навчання у місцевій гімназії. Тож виникає запитання, чому вулиці просто не повернули історичну назву?
Історія однієї вулиці. Франківська стометрівка, реконструкція, знайомі обличчя (ФОТО)
Якось я запитав про це у краєзнавця Михайла Головатого, який входив до комісії з перейменування. Він щиро відповів. На початку дев’яностих у місті проводилась масова декомунізація, перейменовували десятки вулиць. До єпископа Пелеша ніхто з комісії претензій не мав – через великий обсяг роботи про нього просто забули. А коли згадали, вулиця вже називалася академіка Гнатюка.
Автор: Іван Бондарев
Comments are closed.