Станиславівська фортеця мала вісім бастіонів. Тобто, шість повноцінних фортечних споруд і два напівбастіони, які утворились після добудови магнатської резиденції у 1680-х.
Цікаво, чи мали вони власні назви? В інших містах таке часто практикувалось. Наприклад, у Кам’янці-Подільському є Вірменський бастіон, а в Ужгороді – бастіон Марії Терезії.
На старих мапах станиславівські бастіони ніяк не підписані, навіть на детальній копії інженера Дрекслера вони просто пронумеровані від одного до восьми. Втім, є невеличка зачіпка.
Історик Алоїз Шарловський у книзі «Станиславів і станиславівський повіт з погляду історичного та географічно-статистичного» згадує дуже рідкісний вількер, тобто розпорядження магістрату за 1718 рік. Там міська рада наказує, «щоб кожен господар перед і за будинком очищав канави, а два вози, що кружляли містом, збирали сміття з-перед домів і вивозили за бастіон святого Андрія». На сьогодні це єдина згадка про назву бастіону, і то не зрозуміло якого.
На мапі 1792 року, тобто копії Ігнація Дрекслера, видно щільну забудову навколо фортеці. На північний захід веде дорога, де за житловим кварталом є купа вільного місця. Може, сміттярка була там? Навряд, адже та дорога – це вулиця Бельведерська, що вела до заміського палацу Потоцьких, та й від бастіонів то трохи задалеко.
Велика площа є позаду магнатської резиденції, втім, малоймовірно, щоб власники міста зробили біля себе смітник. За логікою, він мав бути десь біля міської брами, аби далеко не везти. З боку Галицької усе забудовано, а ось південніше Тисменицької, за бастіоном №VIII є вільний клаптик – зараз там площа Міцкевича. Посеред бастіону тоді стояла синагога. З євреями тоді не надто церемонились, тож звалище запросто могли влаштувати прямо там.
Хоча, тепер бастіоном святого Андрія називають той, де розміщується фортечна галерея «Бастіон». І в цьому нема нічого дивного: з восьми бастіонів вцілів один, назва теж лише одна – чому ж не сумістити?
