З карантином чи без, але 25 жовтня в Україні відбудуться місцеві вибори. Ніби й не найкращий час міняти владу, але зміни мусять бути.
Про те, куди та як маємо рухатись далі, «Репортер» говорив із членом Івано-Франківського виконкому Ярославом Яцишиним.
– Ярославе, у Франківську вас знають як бізнесмена, політика та громадського діяча. Як ви позиціонуєте себе самі?
– В першу чергу вважаю себе менеджером і бізнесменом. Хоч двічі балотувався до міськради, але жодного разу не пройшов, тож політиком не був. Нині є членом виконкому, свого часу був заступником міського голови. Тому можна назвати й політичним менеджером, але бізнес мені ближчий.
– То, як член виконкому, ви теж причетні до рішень щодо карантинних обмежень. Вважаєте, вони були ефективними?
– На початку березня, коли лікарі ще нічого не знали про COVID-19, введення карантину було необхідне. Але я не впевнений, що обмеження мали бути настільки жорсткими.
Та через місяць ми вже знали, з чим стикнулися. Що далі? Навчитися жити з цим. Зараз маємо «відпустити» бізнес, щоб усе працювало. Якщо хтось хоче вводити обмеження для підприємців, то мусить знайти механізм, який би дозволив людям заробляти на життя й годувати сім’ї.
Щодо дій франківської влади, то тут треба розділяти на дві складові. Перша – інформаційна, піар-складова. Їй приділяють дуже багато уваги й говорять те, що хоче почути електорат. Найпростіше – обіцянки. Питання, хто та за які гроші це робитиме, на жаль, людей не дуже цікавить, тому наша влада така популярна.
Друга складова – це реальні дії. Отут насправді зробили все, що могли, – визначили базові лікарні, забезпечили медиків.
– А як ви оцінюєте роботу мера Руслана Марцінківа?
– Він дуже добре контактує з електоратом. Багато часу приділяє піару. Думаю, саме це впливає на його рейтинг.
Але міський голова має більше займатися не піаром, а господаркою. Він формує команду, призначає заступників, керівників комунальних підприємств. Щодо фаховості заступників у мене сумнівів немає, а от, коли керівниками призначають людей, які стояли в наметах і роздавали газети, в мене є запитання. Тим більше, в нас є приклади, коли комунальні структури навіть створювалися під певних людей. А в ці структури ще треба вливати гроші, яких у міста нема.
– Виглядає, що ви знову будете балотуватися до міськради. Навіщо?
– Так, я буду балотуватися від «Європейської солідарності». А мета очевидна – хочу, аби працювала реформа децентралізації, яку реалізувала команда Петра Порошенка. Свого часу Франківськ отримав величезні кошти! Якщо у 2014 році місто мало 950 млн грн доходів, то у 2019 – вже понад 3 млрд. І навіть у цій ситуації ми спромоглися залізти в кредити. Якщо фінансова децентралізація у найближчі роки продовжить згортатися, то про розвиток міста, який бачили в останні роки, – ремонт дворів, вулиць, будівництво шкіл, садків, того ж моста – доведеться забути. Грошей у кращому разі вистачатиме на зарплати бюджетникам, підтримку комуналки й повернення взятих кредитів.
Тому в новій міськраді має бути кістяк із бізнесменів, які вміють заробляти й рахувати гроші. Це дозволить заводити в місто додаткові кошти й контролювати, чи ефективно вони використовуються.
– Чому обрали саме партію ЄС?
– Я був з ними ще з Майдану, це перше. По-друге, за президенства Порошенка ми досягли тих цілей, до яких йшли останні 20 років.
Треба нагадувати, що у 2014 році ми отримали слабку, взуту в кеди армію, якій допомагали волонтери, а вже через рік мали абсолютно боєздатне військо? А безвіз? От, не хотілося б зараз зачіпати Томос, але нині маємо єдину незалежну церкву. І всі добре розуміють, що московський патріархат – це лише пропагандистська машина Путіна.
Я завжди аналізував інформацію від ЗМІ, зокрема, той бруд, який лили на Порошенка, то було видно, звідки ноги ростуть. Для себе я співставив його заслуги з тим негативом, який на нього вилився через російську ботоферму, Facebook і канал «1+1». Я його не ідеалізую, просто критично оцінюю ситуацію.
– У будь-якому разі, незалежно від результатів майбутніх виборів, потрібен план, куди рухатись далі. На вашу думку, які напрямки мають бути в пріоритеті?
– По-перше, в нас доволі слабка інфраструктура, і це проблема не тільки Франківська. Наприклад, зношені мережі водопостачання й водовідведення. Їх треба відновлювати вже, вже шукати на це кошти, бо далі ситуація буде лише погіршуватись.
Друге – місту потрібно знайти своє місце на карті – і України, і світу. Люди мають розуміти, чому саме в нашому місті добре жити.
По-третє, Івано-Франківськ останні 15 років активно розбудовується. І це ж не просто квадратні метри, а житло, там житиме молодь і люди, які повернуться з-за кордону. Для них одним з найважливіших буде питання роботи. Тому міська влада мусить спрямувати свої зусилля на розвиток галузей, де б ці люди могли себе реалізувати.
