Газета Спорт Фото

“Ми це любимо”: як футбол допомагає ветеранам АТО продовжувати жити далі (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
13 червня стартував Чемпіонат України з футболу серед команд Ліги учасників АТО на Кубок Героїв 2020. Вперше на участь у ньому зголосилася збірна «Прикарпаття АТО». Наші хлопці вже мали дві гри, а у суботу прийматимуть атовців з Рівного.

Кажуть, футбол є доброю реабілітацією, аби трохи відійти від війни, пише Репортер.

Підхід потрібен особливий

Команду «Прикарпаття АТО» офіційно створили у 2017 році три ветерани війни на Донбасі – Андрій Долик, який є президентом команди, і два віцепрезиденти – Ігор Лукинів і Віктор Слюсар.

За словами Лукиніва, на початках вони організовували різні турніри, аби залучати хлопців до гри. Кожен район мав свою команду, тож виникла ідея відібрати найкращих і створити збірну – аби представляти область на чемпіонаті України серед атовців.

Заради відбору навіть зробили спеціальні змагання. Зобов’язали усіх голів районних спілок АТО привезти своїх до Франківська.

«Взяли двох професійних тренерів: легенду прикарпатського футболу Олега Руденського та тренера ФК «Прикарпаття» Ігоря Гогіля, – розповідає Ігор Лукинів. – Попросили, щоб вони подивились і помогли вибрати людей до збірної. Грали на двох полях. Гогіль на одному боці стояв і дивився, а Руденський – на іншому. Ходили, ставили собі відмітки. І так зібрався кістяк команди».

До теми: Нескорені не здаються. Як франківець допомагає тренувати збірну ветеранів до світових змагань

Нині у збірній є атовці зі Снятина, Коломиї, Городенки, Галича, Долини, Тисмениці та Франківська. Усі з різних підрозділів. Тут і ЗСУ, Нацгвардія, добровольці, прикордонники, СБУ, поліція тощо.

Микола Огір, Денис Рудницький та Ігор Лукинів гравці “Прикарпаття АТО”

Капітан команди «Прикарпаття АТО» Денис Рудницький на війну потрапив у 2016 році, служив у Нацгвардії. Також він є віцепрезидентом НФК «Ураган», а ще начальником відділу спорту Департаменту молодіжної політики та спорту Івано-Франківської міськради.

Каже, більшість хлопців із збірної – аматори, якщо і грали колись, то не професійно. Але зараз уже видно, як вони вдосконалюються, зіграються. Також зазначає, що до атовців потрібен інший підхід, ніж до звичайних спортсменів, – особливий.

На ключових позиціях мають більш досвідчених футболістів.

«Захисна лінія – гравець № 1, наш тренер Олег Шевчук, – розповідає капітан команди, – він колись грав професійно. Був мобілізований, служив в артилерії. Дуже нам допомагає. У півзахисті грає викладач фізвиховання Михайло Неспяк з 72 бригади. Нападники – Ігор Лукинів, доброволець тактичної групи «Сапсан», і Володимир Гамкало – працює в Головному управлінні Нац­поліції, служив у спецбатальйоні «Івано-Франківськ». Голкіпер – Михайло Абрамчук, Нацгвардія, за плечима має кілька ротацій».

Дурниці в голову не лізуть

Тренуються вони двічі на тиждень на «Хет-Трик Арені», що на Чорновола. Спеціально приїжджають з різних районів. Збирається до 25 людей.

«Коли хлопці приходять з АТО, їх треба чимось зайняти, аби помогти відійти від тих подій і переживань, – говорить Денис Рудницький. – Спорт і спілкування з побратимами, з якими вони десь були на одних точках, переключає в емоційному плані. Футбол – дуже добра реабілітація та психологічне розвантаження. Помітно, що навіть після години-півтори тренування хлопці йдуть додому зі значно іншим настроєм».

Багато з них служать і нині. Наприклад, Микола Огір досі в Нацгвардії, на сході з 2014 року, сім ротацій. «Подобається, що разом збираємося, тренуємося, емоції завжди позитивні, – каже Микола. – Якийсь негатив можна викинути на полі. Додому йдеш – вже легше».

«Я все кажу, що побігаєш на футбольному полі з годину і вже дурниці в голову не лізуть», – сміється Ігор Лукинів.

Читайте також Де гартується сталь. У кузні в Надвірній твориться нова історія зброярства (ФОТО)

До них на заняття може прийти будь-який атовець й разом пограти. Розповідають про чоловіка з позивним «Дєд», який не пропускає жодного тренування. Йому десь за 60. Усе виконує на рівні. Раді, аби до них приходили, може, якраз знайдуть ще сильного гравця, бо заміни треба.

«У нас на грі бувають конкретні заруби, ніхто не хоче поступатись, – кажуть атовці. – І слівце гаряче може проскочити. Але за полем – ми дружимо. От, останній виїзд у Тернопіль. На полі конкуренція, але потім нас дуже тепло прийняли. Хтось з кимось був на ротації, десь стояли разом на позиціях».

«От, до мене підійшов хлопчина й показував фото, що ми разом були у 2014 році на стрільбищі», – пригадує Микола Огір.

«Найбільше заруба була того року з Рівним, – згадує Ігор Лукинів. – Хороша команда, але приїхали до нас дуже самовпевнені, мовляв, обіграють нас на одній нозі. Перший тайм ми програли – 1:0. А, за їхніми словами, мер їм у Рівному вже й ресторан замовив, медалі. Але у другому таймі ми спершу зрівняли, а за п’ять хвилин до кінця я забиваю їм ще один гол… Хлопці ледь не плакали, бо самовпевненість – зле».

Ми це любимо

Головною умовою участі у чемпіонатах серед атовців є посвідчення учасника бойових дій. За словами Рудницького, раніше вони грали від федерації футболу України, а цього року вперше заявились на чемпіонат Ліги АТО.

«Ці змаганні сильніші, ми відчули вже на перших матчах», – говорить капітан команди.

Читайте Блокпост у Крихівцях. Навіщо франківські атовці відкрили свій паб (ФОТО)

Тому зараз хлопці посилено тренуються, аби дійти до фіналу й позмагатися за Кубок Героїв 2020.

«Минулого року його отримала команда з Калинівки Вінницької області. Вони вважаються найсильнішими, – говорять атовці. – Нацгвардійці, всі з одної частини, молоді хлопці. Якщо ми збираємося двічі на тиждень, і не всім виходить, бо з різних районів, то вони можуть тренуватися щодня».

«Але для нас результат не на першому місці, – запевняє Денис Рудницький. – Перемога, звісно, важлива, але це не головне. В першу чергу ми граємо, бо ми це любимо».

Згадують, як грали якось з десантом у Вин­никах. Вигравали 3:1 й за п’ять хвилин до кінця примудрилися пропустити три голи.

«Ніби вже кінець гри, без шансів для суперника, тож даємо можливість пограти іншим нашим хлопцям – це у нас не обговорюється, – каже Рудницький. – Ми тоді якраз боролися за перше-друге місце, а посіли третє. Ніхто не робить з цього трагедії, але зрозуміло, що було неприємно».

Аби потрапити до фіналу Ліги, прикарпатським атовцям треба увійти у четвірку з десяти команд дивізіону «Захід». Вже було дві гри. Наступна в цю суботу на стадіоні «Гірка» о 14.00. Гратимуть з командою з «Рівне АТО». Тримаємо кулаки!

Авторка: Світлана Лелик
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

Comments are closed.