Якщо вірусна криза і навчила нас хоч якось відповідати на соціальні виклики, то це точно про те, що тепер кожному – окремим людям, компаніям чи урядам – доведеться усвідомити відповідальність за власне майбутнє.
Відсидітись уже не вийде, пише Максим Карпаш у Репортері.
У пошуках відповідей на те, що ж саме треба робити, аби вийти з кризи сильнішими та кращими, пропоную згадати доробок митрополита Андрея Шептицького. Його рекомендації для бізнесу й суспільства, вироблені на наших землях, є своєчасними та простими.
У нинішньому прочитанні вони на 100 % відповідають цілям сталого розвитку, особливо у формулюванні бізнес-консультанта Адріана Сливоцького.
• Справедлива торгівля. Ключовими тезами цього є неприпустимість продажу недоброякісного товару, надання неповної чи шкідливої послуги.
• Справедливі ціни та угоди. Беріть чесну плату зі своїх клієнтів та споживачів. Крім безпосередньо товару, старайтесь додавати цінність.
• Справедлива платня. Оскільки ви берете чесну ціну з клієнтів, то платіть чесну зарплату своїм працівникам. Слід розуміти, що так ви підтримуєте їхні родини, вони стають спроможними клієнтами інших підприємців. Так працює економічна система розвинутих держав.
• Освіта – основа господарства. Потужна економіка ґрунтується на добрій освіті. У сучасних умовах – це ключова інвестиція, інвестиція в людей.
• Співпраця. Це спосіб перетворити множину дрібніших гравців на потужнішу економічну силу.
• Будьте добрим працівником. Щира праця, належне ставлення до своїх обов’язків не дозволять продавати неякісний товар чи послугу.
Для порівняння наведу доволі загальні рекомендації від Світового економічного форуму, який пропонує напрямки виходу з коронакризи для корпорацій та організацій громадянського суспільства.
1. Визначити корпоративну ціль. Більшість форм організації суспільства та бізнесу мають писані чи неписані стратегії, в яких означені цілі. Навіть наша Івано-Франківська область таку має, яка «за все хороше і проти всього поганого». Настав час їх переглянути, використовуючи постпандемічне бачення.
2. Розширення можливостей і залучення зацікавлених сторін (стейкхолдерів). Йдеться про те, аби сталий розвиток став спільною ціллю, без винятків. Насправді, задля досягнення сукупного сталого розвитку нам слід звертатися до розуму – надавати раціональні аргументи щодо економії ресурсів та повторного / тривалого використання речей, і до серця – апелюючи до складного майбутнього нащадків, зростаючої нерівності тощо. Ідеально, коли вдається розкрити обидві сторони.
3. Співпраця й партнерство. Банальна річ – чим складнішою є проблема, тим ширшою має бути співпраця задля її подолання. У певних випадках, можливо, доведеться співпрацювати і з власними конкурентами: якщо зникнуть вони, необов’язково, що й ви залишитесь «на плаву». Приклад для місцевих бізнесів – тільки уявіть, як би змінилася ситуація, якби переважна більшість меблевиків і будівельників регіону відмовились від сировини нелегального походження з карпатських лісів.
Легко побачити, що сучасні рекомендації не надто відрізняються від того, що майже століття тому успішно реалізовано під проводом Андрея Шептицького. Він створював промислові кооперативи, інвестував в освіту, вправно керував церковними фінансами і зробив багато чого іншого. Отже, маємо шлях.
Автор: Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
Матеріал опублікований в рамках проєкту «СВОЇ», який виконується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Контент є виключною відповідальністю газети «Репортер» і не обов’язково відображає погляди USAID чи уряду США.
Comments are closed.