Вокаліст франківського гурту «Кораллі» Мишко Адамчак запустив новий проєкт. Правда не музичний, а байкерський. Разом з «зірками» шоубізу він їздить цікавими й незвичними місцями України на мотоциклі та розповідає про них іншим. Аби знали, любили, пишались.
Також проєкт розвиватиме культуру мототуризму, пише Репортер.
П’ять перших
За словами Мишка Адамчака, ідея проєкту народилась ще минулого року під час карантину. Концертів і фестів не проводили, тож для нього це була гарна нагода, аби відточити навики їзди на мотоциклі й відвідати місця, які вже давно хотів.
Читайте також:
Про свободу і медіаграмотність. Найцікавіше з Львівського медіафоруму 2021
«Мені вдалося об’їздити вздовж і впоперек усю Україну, відкрити для себе багато незвіданих місцин, – розповідає Мишко. – Але стикнувся з тим, що на жодному з вільно доступних ресурсів не було детальних маршрутів саме для мотоциклів. І прийшла ідея, а чому б не показати ці місця більшості саме на мотоциклі й не залучити до справи зіркових байкерів?».
Каже, розповів про затію друзям-музикантам-байкерам, усі підтримали та захотіли долучитися до його проєкту «Моя мотокраїна. Відомі українці рекомендують». Але вибрали лише п’ятьох. З ними й відзнімуть п’ять серій першого сезону. Але обіцяють, що будуть і наступні, бо розказувати й показувати є що і є кому.
Проєкт реалізовується за підтримки Українського культурного фонду. Зйомки стартували наприкінці липня і мають завершитись до кінця жовтня.
Почалося з Івана Леньо
Зіркові байкери у тих серіях будуть розказувати про рідні й близькі місцини.
Першим свої місця сили показував лідер гурту Kozak System Іван Леньо. Він катав Чернігівщиною. Музикант народився на Тернопільщині, але Чернігівська область стала близькою, бо звідти родом його дружина.
«Фактично вони живуть на два міста – Чернігів і Київ, – пояснює Мишко. – Сіверщина – надзвичайно цікава. Ми були у церкві в селі Седнів, де знімали «Вія», у рідному селі Олександра Довженка – Сосниці. Гарний Батурин – фортеця, музеї, палац Кирила Розумовського. Це цікаві історичні локації. Взагалі, це наша історія, яку мусить знати кожен. І ми це в нашому проєкті показуємо, бо то не просто мандри, не просто подивитися, а ще й трохи заглибитись».
За словами Адамчака, саме Іван Леньо – один із тих, через кого сталося Мишкове «мотостановлення». Каже, вони багато спілкувалися на мототему, Іван розказував якісь моменти, історії й деталі зі свого досвіду і запалив цим Адамчака.
«Свій перший байк я купував на Закарпатті три роки тому і ще не мав такого досвіду, – розказує Мишко. – Але звідти до Франківська їхав на ньому: 200 км через усі гори, під дощем, трохи під сонцем… Неабиякий досвід. Одразу зрозумів, що це моє».
Історичне підґрунтя
А всі замки Західної України Адамчак зі знімальною групою відкатали з відомим актором, шоуменом і телеведучим Геннадієм Попенком. Окрім цього, він ще й дуже досвідчений байкер.
За словами Адамчака, під час зйомок виникали невеликі конфузи з відвідинами тих замків, бо деякі працюють лише до четвертої.
Читайте:
Греція нікуди не поспішає. Репортаж з країни богів і моря (ФОТО)
«От, від’їздили три замки, під’їжджаємо в 16.05 до наступного і цілуємо клямку, бо зачинено, – говорить Мишко. – І як би ти не намагався пробитися – ніяк. Усе ставиться на сигналізацію, масивні замки, все опечатується, опломбовується. Є тільки одна людина, яка ними керує. Думаю, ми навіть оформимо запит до керівництва, аби замки могли працювати трошки довше, хоч би влітку. Аби туристи могли побачити значно більше пам’яток».
До речі, всі маршрути прокладав і консультував у інших моментах в дорозі досвідчений мандрівник-байкер Валерій Кришень. Він перший українець, який об’їхав навколо світу на мотоциклі. Зробив це 10 років тому за 307 днів. Валерій подолав 63000 км і перетнув кордони 28 країн на трьох континентах. Також у проєкті допомагає історикиня Марина Мірзаєва.
Кілька днів тому завершили треті зйомки – Закарпаттям. Там зірковим гідом був Сергій Танчинець, лідер гурту «Без Обмежень». Він звідти родом.
«Ми знімали у Хусті, де у спортзалі місцевої гімназії 15 березня 1939 року була проголошена Карпатська Україна, – ділиться враженнями Мишко. – Я вважаю, що знати свою історію потрібно, а зараз особливо, аби не дати можливості різним посіпакам плювати собі в чай чи борщ. І на міжнародній арені ми будемо знати, хто ми є, яка наша історія, й чому ми маємо пишатися своєю країною та працювати задля її блага».
Попереду ще дві зйомки – Київщина з Олегом Скрипкою та Полтавщина з лідером гурту ТНМК Олегом Михайлютою (Фаготом).
Отаким буде перший сезон «Мотокраїни». Ці 25-30-хвилинні серії про кожен з маршрутів опублікують у вільному доступі на сторінках проєкту в соцмережах. Також уже зацікавилися проєктом і кілька телеканалів.
Дороги є, а культура кульгає
Всюди, де б вони не були, де б не зупинялися, завжди була увага, бо ж зірки. А ще знаходилося багато однодумців – мотоциклістів, з якими можна було годинами говорити в кого який залізний кінь.
«На Синевирі хлопчина нас побачив, то розказав, що на своєму байку на 150 кубів об’їздив весь свій район, – розказує Мишко Адамчак. – Цікавився нашими мотоциклами. Насправді це щось таке, що з’єднує. А діти як тішилися?! Ми їм лише встигали махати. І ще показують так: «Ану, газани, газани!». Ну, як на таке не повестися?».
Пригадує, що у Глухові, на Сумщині, місцеві байкери дізналися про їхній приїзд і попри проливний дощ виїхали назустріч, проїхали колоною містом і дуже тепло прийняли.
«Мотоспільнота насправді дуже дружня, – говорить Адамчак. – Найперше це проявляється в тому, що всі байкери вітаються на дорозі – піднімають руку чи два пальці. Коли бачать байкера, який стоїть на обочині, то завжди зупиняються і питають, чи потрібна допомога».
Також додає, що приємно були вражені дорогами, які ремонтуються. А от культура на дорогах між автомобілістами й мотоциклістами – ще трохи кульгає.
«Багато хто з водіїв не дивиться по дзеркалах, може собі повернути й не включити поворот, – каже Мишко. – Ми нещодавно їздили у Румунію, на Трансфагараш. Це одна з наймальовничіших доріг Європи – 90 км гірських серпантинів. Сюди з’їжджаються з усього світу, аби відчути той кайф, ту свободу. До речі, їхали туди з Іваном Леньо. Помітив, що в Румунії дуже ввічливі водії. Вони, по-перше, дивляться по дзеркалах, а по-друге – щойно бачать тебе у дзеркалі, то зразу дають вправо, аби ти міг проїхати. Я так був позитивно вражений з того, що хочеться їхати туди ще і ще. Також ще одна мета нашого проєкту – сприяти безпеці й помітності байкерів на дорозі, розвитку мототуризму».
