У Богородчанах вже понад 20 років роблять дубові бочки, в яких витримують алкоголь в Україні й не тільки. Їх використовують виноробні й дистилерії у Франції, США, Польщі, Румунії та інших країнах. Секрет такого попиту — французька технологія, ручна праця прикарпатських майстрів і дуб, який готують роками.
Репортер відвідав виробництво під час престуру, організованого регіональним відділенням Асоціації міст України.
Від місцевого виробництва до міжнародного ринку
Директор ТОВ «Олпол» Ярема Поворозник розповідає, що компанію створили у 2002 році на базі бондарного цеху Солотвинського лісокомбінату. Тут виготовляють дубові бочки для витримки елітного алкоголю, діжки для квашення, вироби для саун тощо.
З 2004 року підприємство працює за французькою технологією, адже співзасновником компанії є француз Паскаль Ріндер. Працівники навіть проходили навчання у Франції, щоб освоїти сучасні технології виробництва.
Ми поставили ту технологію і строго її дотримуємося. Бо розуміємо, як буде якість, то будуть купувати нашу продукцію, – каже Ярема Поворозник.
Виготовлення бочки починається з добору деревини. Її розпилюють на клепки, висушують, після чого майстри формують корпус бочки, стягуючи його металевими обручами. Потім бочку обпалюють зсередини — саме цей етап формує майбутній аромат і смакові властивості напою, який в ній витримуватимуть. Завершується процес шліфуванням, перевіркою на герметичність і встановленням дна.
Для виготовлення бочок використовують переважно дуб. За словами директора, важливо не лише правильно обробити деревину, а й чітко дотримуватися технології.
Тут багато своєї специфіки. Клепка має бути колотою, а не різаною, щоб не пошкодити волокна деревини. Крім того, деревина ще витримується на території від двох до трьох років. Це впливає на смаки різних майбутніх напоїв, – каже Ярема Поворозник.
Підприємство виготовляє бочки об’ємом від 5 до 450 літрів.
Не хочу хвалитися, але не знаю, щоб ще в Україні робили такі якісні спеціальні винні бочки, – таки хвалиться директор.
Бочки для всього світу
За словами Яреми Поворозника, вони можуть робити до 10 тисяч бочок на рік. Втім, нині підприємство виготовляє приблизно 3-4 тисячі. Однією з причин є висока вартість сировини.
Один кубометр клепки коштує 3500 євро. Тут треба мати великі оборотні кошти, – пояснює Поворозник.
Каже, від самого початку існування підприємство орієнтували на зовнішній ринок.
У нас не було такої традиції витримки напоїв, як у світі. Тому ми одразу почали виготовляти більше на експорт, – пояснює Ярема Поворозник.
Так ще кілька років тому близько 93% продукції підприємства експортували, на український ринок лишали десь 7%. Сьогодні ситуація поступово змінюється.
За словами директора, розвиток крафтового виноробства та виробництва міцних напоїв в Україні збільшив внутрішній попит, тому його частка зросла приблизно до 20%.
Я би сказав, що зараз в Україні починається бум якісного вина, віскі, бренді, кальвадосу, – додає Ярема Поворозник.
Найбільше продукції експортують до Франції. Також серед партнерів є Польща, Румунія, США, країни Південної Америки тощо. Крім того, компанія працює над виходом на ринок Китаю.
Бондаря навчають роками
Зараз на підприємстві працюють 30 людей. Новачків навчають на виробництві, адже професія бондаря потребує тривалої підготовки. За словами директора, то треба мінімум рік-два. При цьому майстри заробляють 35-40 тис грн на місяць залежно від виробітку, говорить Ярема Поворозник.
Ігор Припхан за фахом столяр, каже, з дитинства любив працювати з деревом. Чоловік кілька місяців опановував специфіку бондарної справи й нині вже третій рік працює на виробництві.
Робота подобається. Досить достойна зарплата. Але то така робота, що постійно треба вчитися, – говорить майстер.
Він пояснює, що якість бочки залежить від багатьох чинників: деревини, температури випалу й точності всіх виробничих процесів. Проте, за словами майстра, навіть якщо під час виробництва виникають якісь незначні дефекти, їх завжди усувають ще до відправлення продукції замовнику.
Щоб працювати, треба віддавати
Не забувають тут і про тих, завдяки кому можуть працювати, – ЗСУ. Від початку повномасштабної війни колектив регулярно допомагає військовим.
За словами Яреми Поворозника, спочатку працівники добровільно перераховували 10% зарплати на потреби ЗСУ, а після запровадження військового збору продовжили допомагати додатково.
Приїжджають з військкомату, приїжджають волонтери – ми допомагаємо. Буває, що дзвонять зі 102 чи іншої якоїсь бригади і ми їм допомагаємо – дрони, мавіки відправляємо. Бо ми розуміємо: щоб люди могли працювати, треба віддавати щось тим, хто воює, – говорить директор.
Так історія ТОВ «Олпол» показує, що традиційне ремесло може залишатися затребуваним і сьогодні. Тож поки готові бочки вирушають до українських крафтових виробників, виноробень Франції чи дистилерій США, у виробничих цехах уже працюють над новими замовленнями. І кожна наступна бочка починає свій шлях так само, як і понад 20 років тому, — з дуба, майстерності й терпіння.
Авторка: Мирослава Надкернична
