Ой ти ґаздо, ти ґаздочку,
Пусти в хату Меланочку,
Меланочка чисто ходит,
Нічо в хаті не пошкодит.
Лиш наїсться тай нап’ється,
Тай додому повернеться…
Гуцульське село Космач – чи не найбільше село в Європі. Славиться воно не тільки своєю вишивкою, ткацтвом, писанкарством, але й гостинністю, а також традиційною «Меланкою». Щоб подивитися на це феєричне театралізоване дійство, до Космача з’їжджаються туристи, фольклористи, фотографи і журналісти з Франції, Росії, Польщі та, звичайно, з усіх куточків України…
«Меланка» не залишить без уваги нікого – пустотливі «чортенята» чи інші непосидючі персонажі неодмінно обмалюють вас помадою, обмастять лаком для нігтів чи навіть відлупцюють сумкою… У жодному разі не займайте «Козу», яка може облити молоком з пляшки. Однак такі жарти і є своєрідною родзинкою дійства, адже перехожі та господарі з задоволенням спостерігають за такими баталіями і сміються так, що аж за животи хапаються.
Згідно з давніми переказами, Меланка – вродлива дівчина, яка перебуває у світі мертвих, оскільки їй немає сенсу жити в людському світі. Та одного дня взимку Меланка таки прокинулася і вирішила навідатися в гості до людей. Вони їй щиро зраділи, однак потойбічні сили забили на сполох – помітили зникнення красуні. Щоб посланці з потойбічного світу не знайшли Меланку, люди зробили маски з обличчям цієї дівчини. Це б мало відволікти шукачів і дозволити Меланці довше побути серед живих. Так і сталося – за цей час красуня закохалася у парубка Василя, з яким і одружилася. Відтоді наші предки щороку відтворювали такий обряд, збереглася хороша традиція і до наших часів.
 |
Наша мандрівка Космачем розпочалася о 9 годині ранку. Як пояснив сільський війт Дмитро Пожоджук, «Меланка» збирається дуже раненько, щоб встигнути обійти всіх, хто бажає її впустити. Окрім того, мешканці Космача дуже гостинні, а тому вважають своїм обов’язком почастувати гурт щедрівників, що також бере чимало часу.
Під’їжджаючи до центру села, ми підвезли «Смерть». У Василя Киселийчука збиралася центральна «Меланка». На подвір’ї уже бешкетували «Князь» і «Княгиня» (наречений і наречена), а декілька юних «чортенят» брязкали своїми дзвіночками та саморобними «калаталками». Головними, традиційними персонажами космацької «Меланки» є: Князь та Княгиня, Дідо і Баба, Батько й Мама, Ведмідь, Смерть, Чорти, Гуцул, Циган і Циганка, Турок, Пан і Пані, Жид і Жидівка, Лікар, Солдат і Поліціянт. Звичайно, цими героями склад учасників не обмежується. Наприклад, цьогоріч до Космача зі своїм візитом приїхали поважні «VIP-персони» – «Юлія Тимошенко», «Володимир Путін», «Брєжнєв»… За дисципліною та порядком у селі слідкував переодягнений «Беркут». Вони не йшли за «Меланкою», а ходили окремо центральною дорогою або ж оглядали околиці на машині.
«Хлопці, щедра!» – командує Василь Кіщук, організатор цьогорічної космацької «Меланки». Таку людину тут ще називають «депутатом» або «березою». Доручають цю важливу місію не кожному – чоловік повинен бути серйозним, відповідальним, та й меланкувати не один рік. «Береза» попередньо ходить по домівках тих людей, які постійно беруть участь у «Меланці» і запрошує їх продовжити традицію, а також залучає нових осіб, які мають бажання випробувати свій талант. Є у «депутата» і заступник, який виконуватиме його обов’язки наступного року.
 |
Василеві Кіщуку досвіду не позичати – за 15 років участі в «Меланці» він устиг перебратися чи не за всіх традиційних героїв – перевтілювався в «Діда», «Бабу», «Цигана», «Циганку», «чорта» і навіть нареченого:
«Маски готують самі учасники, інколи позичають один в одного. Особисто я купую ґумову маску, а потім вже з нею фантазую досхочу: клею, малюю, шию… Все залежить від персонажа, якого потрібно відтворити», – ділиться досвідом Василь Кіщук.
Маски, які люди виготовляють своїми руками, мають насамперед мистецьку, історичну вартість, бо відображають тих героїв, які є характерними для України. Торік Микола Шаперт, космацький умілець, давав майстер-класи з виготовлення традиційних космацьких масок у Національному музеї імені Івана Гончара.
«Цікаво, що в «Меланку» масово почала йти молодь, особливо старшого шкільного віку, – зауважує сільський голова Дмитро Пожоджук. – Вона принесла з собою фабричні маски. Свою розважальну роль такі маски відіграють, але з етнічного боку деякі такі персонажі не характерні для українців».
Гурти «Меланок» є у всіх тридцяти двох присілках Космача, але центральна «Меланка» – найбільша. Цього року участь у ній взяло понад сорок осіб. Однак у давнину їх кількість могла становити навіть від восьмидесяти до ста осіб. За словами Василя Кіщука, останній раз таку велику кількість героїв він бачив років одинадцять тому.
З хати господаря «Меланка» розпочинає свою ходу гуцульським селом. Цікаво, що «чорти», які є у перебранцях, виконують певну роль. Окрім збитків, вони повинні бігати попереду і питатися у господарів, до яких хатів можна йти щедрувати, де їх приймуть. Тоді «Меланка» вступає туди, де її чекають. Слід зазначити, що для космацьких гуцулів «Меланка» – велике свято. Вони виходять на вулиці з малечею і спостерігають за веселими персонажами.
«Меланку», як і в багатьох селах, не запрошують до хати, а частують надворі. Колись, як пояснює Василь Кіщук, гурти також запрошували у дім. Однак, через надмірне бешкети, ґазди вирішили частувати «Меланку» на подвір’ї. Для цього ґазди попередньо виносять стіл з усілякими домашніми стравами: (картопля, холодець, борщ, голубці, оселедець, канапки, ковбаса, картопляники, салати і, звичайно, сало). Старшим щедрівникам пропонують горілку або лікери, виготовлені за власними рецептами.
 |
За цей час, поки увага господарів зосереджена на гостині чи слуханні щедрівки, малі «чортенята» починають бешкетувати на подвір’ї. Вони витягують сани, вози і хутенько переховують їх у інше місце чи відвозять неподалік. Частенько господарі можуть віднайти згубу…на даху. Так-так, це одне з облюбованих «чортами» місце. «Щезники» можуть засунути у комин нитку… Господарі вже навчені – після Меланії, якщо неможливо затопити в печі, потрібно перевірити димар…
Однак «Меланка» «Меланкою», але з порядком тут суворо. У вас у будь-який час можуть попросити документи, а то й навіть настрашити пістолетом. «Міліціонер» відповідає за дисципліну в гурті, слідкує, щоб «чортенята» не дуже докучали людям. Не оминула контрольна перевірка і мене.
– Ваші документи!
– А що мені за те буде, якщо я їх не маю? – сміюся.
Однак налякати штрафом чи тюрмою «Міліціянт» не встиг, побачив іншу жертву. Особливого колориту надавали космацькій «Меланці» такі незвичні персонажі, як секс-інструктор та його помічниця, блондинка з червоними губами і короткою спідницею. Це вони пропонували господарям хат свої послуги і веселили перехожих.
…Ще довго в селі було чути звуки бубна, баяна, скрипки та сопілки. «Меланка» ходила зі своїми щедрівками та віншуваннями до самого вечора. Нашу редакцію разом з фотографами з Києва та Москви гостинні ґазди запросили до хати і почастували смачнющим борщем. Господиня розказувала про традиційну космацьку вишивку, але що на словах? Її рушники ми побачили своїми очима – гарні й ніжні, як сама жінка. Насамкінець нам заспівали автентичну космацьку щедрівку про Меланочку, яку за цілий день я вже встигла вивчити напам’ять:
Василь оре, та й не дуже,
За Меланков тужит дуже,
Васильчику-чичирчику,
Посію тя в городчику…
Оксана Романенчук
Коломийські Вісти
Comments are closed.