Зона екологічної катастрофи — здається, місто хіміків ніколи не позбудеться цього тавра. Навіть бюджетні мільйони гривень, виділені на ліквідацію загрози, не допомогли. Чому? Бо пішли вони, м’яко кажучи, не за призначенням. Розсоли з Домбровського кар’єру знову підступають до водоносних горизонтів. Без питної води може залишитися не тільки Калуш, а й чимало інших сіл і міст України. З цього приводу вже переживає навіть Молдова.
В інтернатах повно дітей, на яких не звертають уваги й не розглядають на всиновлення. Тому що багато із них хворі, а інші — дорослі. Всі потенційні батьки хочуть лише здорову малечу, якої обмаль.
Кафе на Набережній, зображене на фото, знають дуже багато іванофранківців. Для студентів це одне з улюблених місць.
В Івано-Франківську тривають ремонти доріг. У деяких місцях реконструюють навіть тротуари. Але тут чомусь не знайшлося місця для з’їздів на пішохідних переходах на дорогу.
Верховна Рада вийшла на битву з пропагандою гомосексуалізму. Відповідний законопроект у першому читанні недавно набрав 289 голосів.
Ось так назвав підприємець свою крамницю на вулиці Грюнвальдській в Івано-Франківську. Продає вживані речі, таких у нас зараз багато.
«Людям обіцяли, що принесуть додому ТВ-тюнер, — сказала «Репортеру» читачка Надія, — але мені ніхто нічого не несе. Коли ж я отримаю обіцяне?». З телефонної розмови зрозуміли, що жінка й сама добре не знає, хто що має принести. Зрештою, не знає вона напевне, навіщо їй той тюнер потрібен…
Минулого тижня «Репортер» повернувся, певно, з найстрашнішого музею у світі — нацистських таборів смерті Аушвіц-Біркенау (Польща). Там досі чути трупний запах, а в туристів від жаху німіють руки… Поїздку організувала «Спільнота Святого Егідія» у рамках міжнародного конгресу «Молодь Європи за світ без насильства».
Ось такий цікавий ліхтар ми знайшли у самісінькому центрі Івано-Франківська — на вулиці Шашкевича. Як видно на світлині — стоїть він не рівно, як і належить кожному порядному ліхтареві, а добряче перекособочився.
Після скандального прийняття «мовного» закону влада не спинилася. Зараз багато говориться про ще один убивчо-провокативний законопроект — про наклеп, якщо назвати людською мовою цей документ з довгою назвою. Закон, який може засудити на кілька років ув’язнення, парламент уже прийняв у першому читанні. Після того, як його проголосують удруге, скоріш за все до опрацювання піде ще один закон — «Про порядок організації і проведення мирних заходів». Після цього збиратися доведеться, як раніше — не більше трьох. Будь-які мирні акції можна буде заборонити під будь-яким приводом.
До редакції «Репортера» звернулася голова будинкового комітету будинку на Вовчинецькій, 174 Леся Самусенко. Жінка пожалілася, що мешканцям цього дому вже роками доводиться жити у нестерпному смороді з підвалу, а добитися від комунальників, щоб із тим щось зробили, ніяк не можуть. Аби переконати, запрошує в гості.
У нашому місті, як і всюди, жебраків достатньо. Хоч виглядає, що останнім часом їх стало менше. Якщо говорити про циган чи закарпатців, то точно. А от «своїх» таки вистачає. Десь бабці-дідусі, десь каліки, а іноді — цілком здорова молодь. Певно, кожен із нас, йдучи повз жебрака, мимоволі питає в себе: чи справді в них є аж така потреба? Чи багато їм кидають? На що вони витрачають кошти?
Сьогодні далеко не кожен наважиться сісти на траву в парку чи дозволить це зробити своїй дитині. Чому? Бо там із легкістю можна напоротися на собаче лайно.