Страх, гнів, розпач, кошмари, в яких щоночі знову гинуть друзі. Мама, яка не може достукатися до цього замкненого чоловіка, який колись був її усміхненим хлопчиком. Дружина, котрій якось треба пережити втрату. Тут руку помочі знову протягують волонтери. Психологи Прикарпаття об’єднуються для допомоги постраждалим від війни.

Мешканці будинку на Новгородській, 9 у Франківську обурені діями свого сусіда. Той, на їхню думку, незаконно встановив огорожу на спільному подвір’ї та закрив їм доступ до підвалів, якими люди користувалися десятиліттями. Тюремний мур – так вони називають новозбудований паркан.

Новобранці 4 запасного батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» наслідують повстанців УПА. У лісі, без зв’язку зі світом, у режимі виживання проходить вишкіл бійців. Місце тренувань – колишній табір сотні «Орли» УПА Осова поляна, що на Рогатинщині. Аби повністю відчути атмосферу тих часів, бійці відновлюють і повстанські криївки.

Редактор видання Цензор.НЕТ та військовий експерт Юрій Бутусов розповів про свій досвід спілкування із диверсантами, які поводили бойові операції на Донбасі.

У лютому Марія Ткачук лишилася вдовою. Її чоловіка Ігоря вбили на Майдані. Сама, з трьома дітьми, у старезній хаті, якій вже 108 років. Вони з чоловіком мріяли збудувати нову, не встигли. Та після його похорону сталося те, що згорьована жінка усвідомила не одразу. До неї прийшли односельці-майданівці і заявили – ми збудуємо вам хату.

Уже два місяці родичі загиблих у зоні АТО військових чекають на обіцяні квартири. Таких сімей у Івано-Франківську – дев’ять. Гроші на закупівлю житла вже є. Уряд надав 2,866 млн. грн. Ці кошти конче треба використати до кінця цього року, інакше вони повернуться до Києва, а сім’ї залишаться без квартир…

Недавно до Івано-Франківська завітав Богдан Гаврилишин, один із найвідоміших у світі українців, економіст, меценат і громадський діяч. На відкритій лекції для студентів Прикарпатського університету він говорив про перспективи України. А «Репортеру» вдалося поспілкуватися з ним ближче.

Найлегшими тут чомусь називають заняття з кидання гранат. Чому – ми так і не зрозуміли. На тебе натягають бронежилет, каску, автомат і заганяють у невеликий окоп. Рухатися дуже важко, а з того окопу ти маєш вести вогонь з автомата та ще й по команді кидати гранати. Важать вони – як справжні. І кинути треба хоча б метрів на 25.

Слова мають властивість набувати нових значень і нас, «бандерівців ХХІ століття», насправді багато. А от їх, тих перших, лишилися одиниці. Вони вже дуже старенькі, вимучені, але тримаються, бо триматися звикли. Що вело їх у підпілля і як вони за це заплатили – в історіях двох франківських ветеранів.

Ми часто говоримо про бійців, які воюють на сході, але рідко згадуємо про тих, хто їх рятує. Хто вириває з пазурів смерті, підставляє своє плече. Їх часто називають ангелами у білих халатах. Але насправді усе не так романтично – звичайні смертні, з автоматами, без халатів.

Ми вирішили спробувати справжнього волонтерського хліба та відправилися лише на один день і лише до одної волонтерської організації – «Свій за свого». Далі – майже щоденник.

Останнім часом люди все більше скаржаться на зростання цін. І під прицілом найнеобхідніше —харчі. Зарплати ніби й не впали, але на ту саму суму вже не купиш, як раніше…

У селі Завій Калуського району нині поховали бійця «Айдару» Володимира Боднара.

Як в Україні планують очищувати владу, чиї гріхи пробачать, а кого взагалі не чіпатимуть

Олег і Тимофій – 21-річні хлопці. Жоден не служив у армії. Раніше відкупилися. Але прийшов час, коли юнаки добровільно кинулись у вир війни.