Ще трохи – і Новий рік. Це свято, як і кожне, має свої атрибути – ялинка, шампанське, салат олів’є… Чому ж саме ці речі стали традиційними та чи можуть вони мати якийсь інший «несвятковий» ефект?
А дороги латати треба – так можна продовжити заголовок. У вівторок, івано-франківські комунальники латали чисельні дорожні ями на вулиці Ребета. Вже точно – як сніг на голову. Температура була плюсовою, сніг утворив болото на дорогах. Дивно, але це не спинило ремонтників. Вулицю якось там латали, робітники не мерзли – напевно, це головне.
Купівля помешкання – одна з найважливіших справ у житті багатьох людей. Саме тому з цією подією пов’язано безліч запитань, вагань та сумнівів. І хоча процес сам по собі виглядає надзвичайно просто – прийшов, побачив і купив – насправді все значно складніше.
У переддень свята Миколая всі згадують про благодійність. Дехто лише раз на рік задумується про те, що не всі діти можуть отримати в цей час подарунки. Але ж у своєму маєтку біля Косова святий Миколайко живе цілий рік, тому, мабуть, і благодійникам, і державі треба пам’ятати про доброчинність теж цілорічно.
Кожного, хто заїжджав до Івано-Франківська з боку Тисмениці, завжди радо вітали великі літери, що складалися в назву міста. Гості точно знали, куди потрапили, а франківці раділи, що вже вдома. Нещодавно напис пошкодили – чи то сильний вітер, чи то якісь вандали. Тепер там немає літери «Р» – вона валяється поруч на землі, майже засипана снігом.
Протягом чотирьох днів в області гостювала делегація зі східних областей України. Шістдесят візитерів із Дніпропетровщини та Донеччини прибули на Прикарпаття у рамках проекту «Схід-Захід» та на запрошення голови ОДА Михайла Вишиванюка.
Кожного дня людство перебуває у стані постійного наукового й технічного пошуку. Винахід чогось нового дивує тільки на початках. Бо дуже скоро теє досягнення сучасної науки адаптується в побуті, роблячи наше життя комфортнішим і зручнішим. Як результат – багато хто з нас не уявляє свого життя без речей, про які люди ще й гадки не мали 20-30 років тому.
Йдучи взимку вулицею, рідко підіймеш голову догори, бо треба уважно ступати слизкими тротуарами. Та якщо іноді зупинятися та роздивлятися будівлі Івано-Франківська, можна підмітити багато цікавого, а часом навіть дивного.
Українці ще добре не оговталися після хвилювань, що принесло прийняття Податкового кодексу, а на верхах вже наповну говорять про новий – Житловий. Що ж обіцяє цей документ?
Минулого тижня усю Україну та й Прикарпаття облетіла звістка – мовляв, міністр охорони здоров’я Зіновій Митник заявив, що з першого грудня буде рецептурний відпуск ліків. Таким чином українців відучуватимуть від самолікування, а медиків та фармацевтів змусять стати більш відповідальними. Як же воно буде на практиці?
Проблема бродячих собак – вічна. Куди не звертайся – всі знизують плечима. А собачки й далі розгулюють по місту чисельними зграями, наводячи жах на івано франківців. Але куди ж їм бідолахам подітися? На днях ми спостерігали цікаву картину. В центральній частині міста, під торговим комплексом «Мальва», з півдесятка собак облаштували собі притулок – примостившись зграєю на вже порожньому літньому майданчику.
Зовсім недавно вступив у силу Закон України №2608-VІ щодо «обмеження державного регулювання господарської діяльності». Ініціював його президент Віктор Янукович, він його, звісно, і підписав. Цей документ покликаний зняти чимало обмежень, зокрема, відмінити ліцензування для турагентів. Хоча багато представників туристичного бізнесу висловлювалися проти нововведення. Мотивація змін ніби позитивна – відміна ліцензування спростить роботу, активізує конкуренцію. Та нема вимог – нема й відповідальності. Чим жертвує ринок турпослуг і хто захистить українського туриста?
Роздивляючись на франківській стометрівці архітектурні елементи, зачіпаємо поглядом і приміщення податкової. Щоправда, давньою архітектурою тут не дуже пахне, звичайна собі велика сучасна будівля. Втім, деякі «елементи» є. На одному з підвіконників четвертого поверху хтось із працівників, закупившись продуктами, – молоком, сметаною, може, сиром – повиставляв їх туди, щоб не зіпсувались до кінця робочого дня.
Коли весь цивілізований світ давно перейшов на зарплатні пластикові картки, більшість України, і Прикарпаття теж, досі не гребує «конвертованою» зарплатою. Певно, і шкільнятам відомо – так виходить більше. А от яким чином, де криються ризики, та чи існує альтернатива?