Категорія

Статті

Категорія

«Ми закалені були, – сміється дідусь. – Я не раз падав у воду в мороз, коли на загаті щось не получилося. Виплив так попід талбу. Нічо. Розумієте, коли видиш плоти сплаву перед тобою, що доганяєш їх, то в тобі так кров грає, що не чути ні морозу, нічого. То така дуже відповідальна робота була й небезпечна”.

Окрім семінарії та капітульного будинку на Липовій, совіти забрали монастир і школу сестер Василіянок, захоронку (дитячий садочок) на вулиці Казимирівській (Мазепи), захоронку на Княгинині, притулок сестер Милосердя св. Вікентія і Павла. Останній розташовувався на вулиці Чорновола, 47 у великій триповерховій кам’яниці, де нині один з корпусів пологового будинку.

Сучасникам смішно, а їхні нащадки геть не можуть второпати приколу. Наприклад, у сімдесятих у Франківську сміялися з оголошення на слупі: «Продається гуцулка! Не стара. М’яка частина у доброму стані».

У своїх листах діти пишуть про себе, що були чемними, ну, «принаймні, дуже старалися» і сподіваються, що Миколай прийде до них і цього року. Просять одяг, іграшки. Просять і за себе, і за менших братиків і сестричок.

У вітринах сидять, сплять пухнастики, дивляться на перехожих, які забувають про справи та «зависають» перед вікнами Сomfort Kitty. А потім заходять у магазин, розпитують про хвостатих, а хтось і забирає додому.