Позаминулої неділі у Вижниці Чернівецької області відбулася зустріч між представниками франківської громадської організації «Гірський рятувальний центр» і буковинськими волонтерами.
Головна тема, яка їх об’єднує, – створити умови для безпечного туризму та ефективно рятувати людей у надзвичайних ситуаціях. Є бажання, є можливості, потрібні люди. Співпрацю налагодили, людей вмотивували, навчання спланували, а решта згодом, пише Репортер.
На місці стояти не можна
«Основа нашого проєкту – створити платформу для співпраці між владою, громадою та спецслужбами з порятунку, насамперед, ДСНС, – говорить волонтер ГРЦ Михайло Ковтун. – Питання безпеки в нас на першому місці. Бо є безпека – є туризм. Ну і все, що нас об’єднує – це Карпати, чотири області – Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька та Закарпатська. За час створення проєкту ми мали круглі столи з людьми із різних регіонів, з природоохоронними установами, з нацпарками. І всі нас підтримують в облаштуванні стежок і маршрутів. Та особливо важливою є ще одна річ – комусь ті ж маршрути треба доглядати, слідкувати за безпекою людей».
Крім того, за словами Ковтуна, волонтери шукали механізм монетизації безпеки. За кордоном, наприклад, люди платять за вхід до парку, частина грошей витрачається на страхування туриста. В разі надзвичайної ситуації, певна сума йде на порятунок.
«Хлопці, що вже не раз надавали допомогу як волонтери, знають – кожен виклик коштує грошей. Іноді навіть немає чим дістатися до місця порятунку чи пошуку людини, – пояснює волонтер. – Також сюди додається брак спорядження, додаткових засобів екіпірування. Наступне, що ми вже частково зробили, – створили координаційні центри SWIFT для рятувальників – не лише волонтерів. В нас він розташований у селищі Ворохта, другий – у Львівській області. Там будуть проходити не тільки навчання, але й системна координація дій при надзвичайній ситуації. Все дуже просто: надходить повідомлення, оператори сповіщають рятувальників, які до тієї точки найближчі, й люди працюють. Також, крім базової підготовки, в нас є лавинні навчання, гірські, робота на місцевості та у складних рельєфах».
Для волонтерів передбачені практичні навчання в Польщі, для представників НПП – окремі програми, а кінцевим рушієм стане створення оперативного мобільного додатку для туристів. Люди, виходячи на маршрути, зможуть там реєструватись і в разі надзвичайної ситуації вказувати точне місце свого перебування і що трапилося. Аналог додатка вже працює у багатьох країнах Європи.
«Тобто наш проект SWIFT це – координаційний центр, додаток, створення волонтерських груп. На Прикарпатті це ГРЦ, у Львівській області – Асоціація гірських провідників «Ровінь». А далі стоять знаки запитання, – сміється Ковтун. – Ми хочемо налагодити роботу з Чернівецькою та Закарпатською областями, долучити ще дві асоціації до координаційного центру. Це було б на руку всім, бо волонтери спільно напрацьовували б якусь базу. У нас є гори, річки, відповідно й багато надзвичайних ситуацій. Хоч ми й куруємо Чернівецьку область, але місцевість та різні нюанси волонтери на місці знають краще. Волонтером може стати будь-хто – головне бажання. Забігаючи наперед, скажу, що зараз розглядається проєкт реформи ДСНС, буде створена єдина державна служба цивільного захисту, в якій останнім пунктом на рівні з державними рятувальниками йдуть волонтери».
Коли є ідеї
«Гадаю, що після цієї зустрічі ми можемо закрити питання створення та організації волонтерів у Чернівецькій області, – говорить Руслан Сенчук, координатор проєкту «Безпечні Карпати» від ГО «Вижницький молодіжний блок». – Був один випадок у 2008 році: річка вийшла з берегів, паводок відрізав дорогу й дітям, що знаходились на протилежному боці, треба було йти в обхід хребтом. Зрозуміло, що жоден волонтер не може бути універсальним і знати абсолютно всі стежки. А от завдяки двом місцевим хлопцям, які показали нам дорогу, ми змогли безпечно вивести дітей. Це ще один важливий нюанс – потрібно залучати до роботи якомога більше місцевих мешканців».
Волонтерами, за словами Сенчука, можуть стати лісівники, мисливці, просто люди, які живуть на певній території. Особливо важливою від місцевих буде допомога в нічну пору.
Читайте: Багато парковок, мало доріжок. Чи є Франківськ зручним для велосипедистів
«Рятувальники знають як це. Наприклад, сталася пожежа десь у Середньому Майдані, на вулиці Гарській. Куди то їхати, де шукати – невідомо, – каже волонтер. – Ми хочемо залучити людей, котрі, наприклад, при дзвінку точно скажуть: «Хлопці, там дорога перекопана, доведеться об’їхати». Окрім того, що ми долучаємося до SWIFT, наша зустріч відбувається на базі проєкту «Безпечні Карпати». До всього ми хочемо залучити ще й місцевих підприємців, особливо туристичного напрямку. Треба донести до всіх те, що є державні рятувальники, а є волонтери, які в міру своїх можливостей надають допомогу і підтримку розвитку гірської рятувальної справи. Зараз робимо круглі столи, а пізніше проведемо перші спільні навчання».
Колись, каже Руслан Сенчук, за основу брали гроші. Немає коштів – нема роботи. Але тепер усе змінилося. Бо якщо є люди, які генерують ідеї, – знаходяться й кошти на роботу. Так, завдяки австрійському Червоному Хресту, волонтери мають повне екіпірування для скель, а місцеві, наприклад, займаються багатьма еко-ініціативами, як велотуризм.
«Маємо також і фахівців по воді, є багато заявок на комерційні тури. Та коли стається якась надзвичайна ситуація, саме ці хлопці й стають рятувальниками, – додає Сенчук. – За минулий рік, наприклад, потенціал наших місцевих рятувальників виріс – збільшився штат, є додаткове оснащення, і, звичайно, додалося роботи. Але ми всіма руками «за» нові можливості, за спільні навчання. Готові вчитися й в усьому допомагати. А про кошти можна не турбуватися, бо ми вийшли на певний рівень розуміння. Нам навіть готове допомагати місцеве населення й підприємці».
Вчитись треба все життя
«Базова співпраця між державними рятувальниками та волонтерами є ще з 2015 року, – говорить начальник четвертої спеціалізованої пошуково-рятувальної групи ДСНС Тарас Бринда. – Фактично в нас є цілий сформований підрозділ, що на 90 % складається із волонтерів і водночас активно розвивається. Раз у квартал наша пошуково-рятувальна частина проводить великі навчання, куди залучаємо й волонтерів».
Багато волонтерів, за словами Бринди, за шість років вже стали працівниками ДСНС – таким чином ввели свого роду кадровий резерв. Ще тоді в ряди пошуково-рятувальної частини прийшла «свіжа кров».
«Я у 2015 пішов на службу в ДСНС, а до того 15 років працював у службі порятунку. Страшенно любив гори – був активістом, займався скелелазінням, а в якийсь момент вирішив піти на службу, – розповідає Тарас Бринда. – По суті, до того я був рятувальником-волонтером й зі свого досвіду запропонував керівництву працювати з такими ж людьми. Це ті, що живуть горами, мають досвід з гірського туризму й добре знають місцевість – кожну стежку. В нас, наприклад, у підрозділі, що базується на горі Попіван, також є волонтери. Тому в цьому напрямку ДСНС буде й надалі розвиватися та співпрацювати з громадськими рятувальниками, бо ми їх знаємо і впевнені в цих людях».
У травні цього року прикарпатські громадські рятувальники разом з буковинськими, а також працівниками ДСНС планують організувати спільні навчання на воді та скелях. Бо вчитися рятувати людей й самому не травмуватися треба все життя.
Автор: Богдан Мисюк
Матеріал опублікований у рамках проєкту «SWIFT: Карпатська пошуково-рятувальна мережа», що впроваджується за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст публікації є виключною відповідальністю партнерів проєкту та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
