І хоч власник готелю “Дністер” пообіцяв зняти скляні рами й відновити колонаду, запитань залишається багато, пише Карпаш.

Вже не вперше «Репортер» відзначає «порєдних ґаздів», які ігнорують закон, прохання пожежних і шкоду, яку коять природі та оточуючим. Усе задля того, аби без зайвих зусиль прибрати суху траву.

У вівторок, 13 квітня, власниця готелю «Дністер» Надія Лєвшакова заявила про те, що підколонний простір буде вільним для всіх. Скляні вітрини демонтують

Як правило, в кінці бюджетного року міністерство здійснювало перерахунок освітніх субвенцій, громади отримували додаткові кошти й закривали борги. Але так було, поки функціонували районні відділи освіти.

Згідно з новою програмою, кожен заклад освіти може запроваджувати міжгалузеві курси, як от “Робототехніка”, «STEM», «Драматургія і театр».

Історик Чеслав Хованець стверд­жує, що у станиславівському арсеналі зброю не лише зберігали, але й виготовляли. На деяких гарматах містився напис, що вони «були відлиті за наказом Андрія Потоцького для прикордонної фортеці Станиславів на відсіч ворогам».

“Судячи з того, що ми посіли третє місце й набрали порівну очок із другою командою, то можу поставити тверду «четвірку». Були кращі ігри, були й гірші. Були епізоди, які варто виправляти негайно та ніколи не повторювати, а були такі, що треба використовувати у наступних матчах”.

Тепер колектори не зможуть використовувати агресивне «вибивання грошей». Про порушення люди можуть повідомляти до Національного банку.

Корені проблем у несвободі громадян і концент­рації влади в руках однієї особи. Ми мали таку ситуацію в радянський час, пише Карпаш.

Відсоток людей, що ставляться до інших без поваги, у Франції десь дорівнює проценту культурних людей в Україні.

Динозавра того поламали, що вже далі нема куди. Виробник вже стільки раз його відновлював, що й порахувати важко. І щоразу він робить це безкоштовно, хоч це й не передбачено договором, – розповідає Василюк.

Одужати від Covid-19 – це ще не вся перемога. У тих, хто переніс хворобу, часто залишаються зміни в легенях, проблеми з серцем, а також – з психоемоційним станом. Реабілітація не буде швидкою, але все пройде.

Історія про те, як восени 1939 року дружини радянських чиновників з’явились у Львівській опері в нічних сорочках, вже давно стала хрестоматійною.

У невеличкій книгарні «Букініст» на стометрівці, напевно, хоч раз був кожен франківець. Впізнаєте чоловіка?

Заслуги покійного перелічували різні достойники – від українських послів сейму до селянина із Серафинців – рідного села Бачинського. Дружина планувала спорудити чоловікові склеп, а поки його не було, тіло помістили у гробівці знайомої родини.