“Телевізійне звернення президента Зеленського до громадян України з пропозицією інформувати НАБУ про факти корупції підняло чергову коментаторську хвилю (чи то чергову коментаторську піну, як подивитися). Більш освічені з коментаторів заповзялися гортати сторінки світової історії виказування”.

Опалювальному сезону загрожують старі тепломережі у будинках. У Франківську є десь 40 будинків, де внутрішні мережі. Їх треба міняти, але це вже турбота мешканців, бо вони є власниками свого житла.

Десятки тисяч відвідувачів порахують, напевно, пізніше і то дуже приблизно.

Презервативи зручні не для всіх. Якщо партнери довіряють одне одному, мають регулярний секс, то можуть переходити на інші методи.

За 25 хвилин можна пережити купу емоцій: страх, гнів, смуток, безпорадність. Сльози накочуються з перших секунд. А при виході із зали в голові пульсує одна думка: «Ми всі – частина цієї війни».

Вже традиційно, щороку, на свято Богородиці, в Делятині відкривається ярмарок, де продаються когутики, солодощі, іграшки, вироби з бісеру та інше.

За що? Ну, не все політиків і «наркобаронів» згадувати, прийшов час театральних критиків…

“Коли всі довкола дивувались, я малював ще з більшим натхненням, аби здивувати їх більше”.

На той час критики визнали Бридзінського одним із найкращих акторів молодого покоління.

Абсолютним рекорд­сменом з переїздів є пам’ятник військовим медикам. Широкому загалу він майже не відомий.

До книги ввійшли багато історій. Наприклад, сільського вчителя, який вступив до УПА, або оунівців, які розповсюджували листівки, щоб калушани не йшли на вибори до Верховної Ради СРСР. Також – історії закоханих пар, які воювали в УПА…

“Наш простір буде в історичній будівлі, в Будинку культури імені Тараса Шевченка, – розповідає Світлана Видай. – Тому і «Шева Хаб», бо «Шева» – бо це Шевченко на молодіжному сленгу. А простір має охоплювати всі аудиторії”.

“Парадоксально, але так влаштоване наше сприйняття – чим більше ми говоримо про питання як про проблему, тим глибше вкорінюємо її в суспільстві”, – пише Марічка Артиш.

За словами Романа, роки навчання були не такими важкими, як дорога, якою він добирався до Франківська.

Нетиповими були нові форми звертання – ім’я та по батькові замість «пан» чи «пані». Погане враження справляла звичка звертатися на «ти» до поважних за віком, брудна лайка, яку часто використовували радянські чиновники та військові.