«Якщо зробити правильного Олексу, а не дешево-провінційний варіант дядька з барткою, запросити на роль актора-зірку. Хоп! Тут якраз і виникає магія міфу, Це наш архетип Робін Гуда…”
Ту жінку добре знають франківські патрульні, адже вона часто буває не дуже твереза й дуже конфліктна. Але, на нашу думку, жінку – будь-яку – не можна вдарити навіть квіткою. Взагалі застосовувати силу до менших просто не можна, незалежно від статі. Але водія таки шкода.
Милю вони пробігли десь за вісім хвилин. Цікаво спостерігати, як юнаки намагалися обігнати «старих» на фініші та одразу падали на газон відпочивати. А ці «діди» одразу після забігу весело обговорювали змагання.
“На відстані у 1200 км краще ні на кого не зважати, аби не підлаштовуватися і не збиватися”.
Про місто Соледар, мабуть, чули всі українці. Відоме воно своїми соляними шахтами, в яких навіть концерти влаштовують. Але там і, крім солі є чим хвалитися.
Одного разу турист запитав: «А що то за залізна композиція?» – і ткнув пальцем на торцеву стіну будинку № 2. Там, на ліхтарі, примостилась кована чорна галка із короною на голові.
“Придумати кодове слово самому вкрай важко. На це здатні лише майстри високого рівня. Більшість соцінженерів шукають «самонароджені» кодові слова в потоках людського спілкування. В першу чергу у соціальних мережах…”
«З нами працювала, як я їх називаю, «зондеркоманда». Вони вигадували абсолютно безглузді звинувачення і самі в це вірили. «Ти продав голос» – б’ють, «зрадник Донбасу» – б’ють. Напевно, їм так було легше себе мотивувати».
“У кожного з нас є складений «тривожний рюкзачок», але, сподіваюсь, такої потреби не буде».
Перший день – творчий: майстер-класи з малювання і декоративно-прикладного мистецтва. Тим часом кілька жінок уже вишикувалися в чергу до приміщення бібліотеки: там перукарки роблять зачіски або стрижки всім охочим.
Церкву Святого Пантелеймона в селі Шевченкове Галицького району збудував ще князь Роман Мстиславович ще 1194 року. Там знайшли нові невідомі поховання, а також виявилося, що спочатку будівлю задумували зовсім іншою…
Сім’я, дитина, каже, за копійки працювати не хотів.
32-річний калушанин Михайло Кочанський був «пацієнтом» реабілітаційного центру для наркозалежних. Утік і прийшов у редакцію. Розповів, що людей там б’ють і через це навіть були спроби самогубства.
Копи затримали двох мешканців Закарпаття – 42 і 45 років. У них знайшли вкрадені речі.
“І політика, і культура тепер описуються виключно як велетенські «машини бажань». Як суспільні механізми для формалізації маячні та демонстрації понтів”, – пише Єшкілєв.