Зрозуміло, що цього року прикарпатські школи мусили обійтися без урочистостей, і це на краще. Навряд дітлахам до вподоби стояти під сонцем і слухати, як черговий депутат щось там подарував.

46-річний Руслан Мостовий уже відомий прикарпатським вболівальникам, адже він грав за «Прикарпаття» у 1996-1998 та 2008 роках.

Цікаві лекції, розповіді від відомих письменників, майстер-класи давніх ремесел, прогулянки давнім середмістям Станиславова й танці під запальну музику. Нехай і в режимі онлайн, але нам уже не звикати. І буде круто!

Спробуємо уявити, що тисменицькі землевласники виявилися більш поступливими, і залізницю проклали в обхід Станиславова. Чи багато б ми тоді втратили?

Десь у гаражі грає AC / DC Highway to hell, зліва стоїть здоровенний дерев’яний корабель, далі під плотом – ще один.

Іронія в тому, що карантин оголосили ще до початку навчального процесу – тобто, нас просто не допустили до навчання, пише Карпаш. Подібне рішення можна порівняти з припиненням подачі опалення в найлютіші морози.

На Верховинщині з вісім років тому працівники Гринявського лісгоспу відновили на полонині Луковиця стаю за давніми традиціями. Тут випасають овець і корів, роблять будз, бринзу, вурду. І радо діляться процесом й розповідями з цікавими гостями, яких не бракує.

Між прилавками заховалася кав’ярня. Офіціант приносить міцний час у малих склянках-тюльпанах, баклаву – солодку аж до зубного болю. Звуковий супровід до трапези – голосний спів муедзина з сусідньої мечеті.

Гній у стайны кавалеристи прибирали… руками. Саме так, пише Ват­роба, адже вил у полку не було! Тож не дивно, що уланів впізнавали навіть у цивільному…

“Діти були в захваті, вони аж ставали ногами на стільці, щоб краще бачити дошку. Найчастіше платформу використовували на природознавстві, то діти вже чекали уроку”, – каже вчителька.

Цього тижня відзначаємо прикарпатців, які добровільно віддали гроші шахраям. Мова йде про чергову фінансову піраміду.

“Кожному важливо мати власну стратегію. Було б добре, якби і влада розповідала про свої стратегічні плани. Якби вони в неї були. Коли президент каже, що йому ніколи думати стратегічно, це дуже сумно”, – каже Надія Когутяк.

Нині на Івано-Франківщині важко знайти людину, яка б абсолютно підтримувала карантинні обмеження – хоч жорсткі, хоч адаптивні. Люди готові носити маски, часто мити руки, зважати на дистанцію. Але вони хочуть працювати, щоб можна було жити

За совітів часто відбувалися зібрання, рішення яких були визначені наперед. Думки громади ніхто не питав, та й навіщо – усі й так голосували, як один. Совок давно минув, проте, його традиції лишились…

Ввечері, після занять, хлопці збирались у курилці та співали одну довгу специфічну пісню. Куплети називались – журавейки, чимось нагадували наші коломийки та мали цікаву історію.