Категорія

Соціум

Категорія

Після розпаду СРСР в Україні залишилося чимало пестицидів — токсичних речовин, призначених для знищення шкідливих рослин. Деякі з них просто не встигли використати, а інші заборонили, коли виявили в них надзвичайно шкідливі сполуки. Такі, наприклад, як гексахлоран, який може викликати рак та інші захворювання у людей і тварин. В Івано-Франківщині накопичилося 186,1 тонни пестицидів у 12 районах області. Нещодавно ці хімікати почали утилізовувати. Та чи дійте справа до завершення?

Сторіччями вважалося, що випита кров здатна замінити людині ту, яку вона втратила в результаті поранення чи хвороби.

У Павлівці (Тисменицький район) працює справжня школа поштових голубів. Нещодавно там відбувся міжнародний пташиний турнір

Вже кілька місяців Івано-Франківський міський голова Віктор Анушкевичус вирішує, що робити зі стихійним продажем кавунів. Мовляв, такого не має бути: де собі хотів, там висипав, і торгуєш. Проблему вирішують. Кавунів на дорогах при в’їзді в місто стало значно менше. Однак, вони все одно час від часу зустрічаються. На останній апаратній нараді міськвиконкому чиновники знову вирішували: що з цим робити?

Як молодь, так і люди середнього та старшого віку потребують відпочинку. Інша справа, що всі бачать його по‑своєму. Для цього вибирають зручний для себе час і місце. Одні надають перевагу тихим і спокійним кафешкам, інші хочуть попити пива у гучній компанії, треті – пограти у більярд чи боулінг, а четверті – відірватися на гучній дискотеці. Отже, де можна відпочити після роботи чи нудних пар в Івано-Франківську?

1 Емоційні. Сумний, пригнічений настрій (дистимія). Часто супроводжується тяжкими больовими відчуттями у грудях. Це відчуття в грудях пацієнти, їхні родичі, а часом і лікарі приймають, як захворювання серця. Частіше настрій залежить від часу доби. Людина почуває себе безчуттєвою колодою, нездатною на жодні почуття.

Захворювання характеризується втратою ваги, надмірним страхом повноти.

Євгенія Ступ`як  Як підібрати парфуми, щоб вони піднімали вам настрій.

В Івано-Франківську вже два роки керівництво місь­кого стадіону «Рух» конфліктує з податковою адміністрацією. Справа дійшла до суду. Яблуком розбрату стало положення закону. Кожен розуміє його по?своєму, а страждає найбільша в області спортивна споруда.

Передостанні вересневі вихід-ні були для рожнятівців святом. Усіх охочих запросив III обласний бойківський фестиваль. Упродовж двох днів гості та господарі частувалися, забавлялися, танцювали, співали, трембітали, грілися біля бойківської ватри. В суботу — на хуторі Вільні вітри, що поблизу Осмолоди, а в неділю «переїхали» до селища Брошнів?Осада.

Є давній вислів: мій дім — моя фортеця. А у своїй фортеці кожен має почуватися захищеним. У наші часи вже від інших нападників — втоми, неспокою, дискомфорту. Домівка має бути місцем, яке відповідає смаку господаря і водночас є затишним, функціональним і красивим.
Отже, спробуємо розповісти, як це можна зробити і що новенького в дизайні інтер’єру пропонує ринок.

1 Спосіб втекти від реальності. Наркотик може допомогти людині забути, що вона одинока, нещасна, безробітна, бідна, а також позбавитися депресії.

Якщо вчасно почати лікувати наркозалежність, у людини є шанс вижити
У кожного з нас є свій допінг. Музика, спорт, шопінг чи перегляд улюбленого серіалу – будь що. Добре, коли таке дозвілля не приносить шкоди, а допомагає реалізовуватися чи відпочити. Але є й інші, «ейфорійні», штуки, які спочатку дають якийсь кайф і стимул, а потім людина прагне померти від фізичного болю. Це наркотик. Справжній. Від якого майже неможливо відмовитись.

Василь Дмитрів із села Слобода-Рівнянська, що на Рожнятівщині, — відомий у районі дримбар. До того ж, він мастак і на шапки зі шкіри, і на футбол, і на танці, і на бджолярську справу. І на жарти теж. Пригадуючи минулорічне присвоєння його ансамблеві дримбарів звання народного, пан Василь каже: «Я від несподіванки аж вмер зі страху! Де б я міг подумати, що шматочок дроту може мене так прославити. Пам’ятаю післявоєнний 1946?й, коли мені було два роки, до хати увійшов батько й говорить мамі: «Марисько, маю нині відіграти весілля». І хоч грати тоді не можна було, тато відіграв цілісіньке весілля на одній дримбі. Отак і мені передалося те народне».