«Я говоритиму про те, що не багатьох тут цікавить. Але саме світові журнали дають визнання університетам і науковцям. І для мене це близька тема», – каже Роман Шеремета.

“Не забувайте, що сонце корисне для нас лише в розумних межах. Ультрафіолетове випромінювання та спека можуть бути шкідливими для здоров’я”, – написала Супрун

Кожного року весна упосліджує песимістів. Ті стогнуть «все пропало», а природа показує маловірам, що сили оновлення формують майбутнє поза людськими сумнівами та страхами.

В оцю неділю, на Юрія, в театрі імені Лесі Українки відбудеться презентація нового роману Юрія Андруховича «Коханці Юстиції». Добра нагода поговорити з Автором, і гріх би було її не використати.

Моя ж роль була дещо анархістською. Мало того, що я був неуком і профаном, який опинився в газетярстві дуже випадково. Ще й працював у містечковому відділенні найпопулярнішої жовтої газети Західної України.

Нещодавно в Івано-Франківському облмуздрамтеатрі оголосили про повернення на сцену народного артиста України Сергія Романюка. Сам актор, який зіграв більше сотні ролей за останні 18 років, зізнається, що повертається в театр із радістю.

“У цифрі, наразі, місця вистачить всім. Кількість незайнятих унікальних ідентифікаційних номерів зближається до безконечності, – пише Прохасько. – Лиш би правила життя допомагали спокійніше жити їхнім авторам”.

Дочекалися й ми тії днини… Такими словами розпочав я колись дуже давно черговий розділ свого роману-первістка «Рекреації». Точніше, не розділ, а окрему в ньому частину, яка являла собою начебто офіційну програму масового народного гуляння, що звалося Святом Воскресаючого Духу

Ну, от прив’язують погані дяді бідну жертву до крісла, самі йдуть, а коли повертаються, жертва й далі в кріслі з кляпом в писку. А тим часом звільнитися елементарно.

Чи тільки мені здавалося, що у викладанні, передусім шкільному, української літератури якось категорично (щоб не сказати – катастрофічно) замало драйву? – пише Андрухович

Перед фінансистами не стоїть питання: коли закінчиться війна? Фінансисти твердо знають, що вона закінчиться того дня, коли на мирі буде вигідніше зароб­ляти, ніж на війні.

“«Тапаром малишка Дрю ізрубіла мать сваю. Как прішол дамой атєц,і єму настал капєц». Амєрєканская дєцкая пєсєнка. Давно я такого трешу не читав, як інтерв’ю з Дрю”, – пише Винничук.

Свого часу я, здається, двічі проживав нетривалі, хоч і досить інтенсивні романи з романами Набокова. «Пніна» серед них, однак, ще не було, тож я вирішив заповнити прогалину. Тим більше, що в тій телефонній розмові В. З. вельми заінтриґував мене однією несуттєвою деталлю.

Своє місто я по-справжньому охопив аж тоді, коли до тисяч проходів усіма закапелками, накладань їх на мапи і макети, вилізання на найвищі дахи і вежі додався годинний політ на спортивному літачку, – пише Прохасько.

“Шелихвістка навіть не знає, що вітають не з Пасхою, а з Великоднем. Таке слово як «пасха» в Україні вживалося лише церковниками і під час служби Божої. Не було його в словниках досовєтських. Був Великдень і була Паска”, – пише Винничук.