Категорія

Погляд

Категорія

До чого я це все вів? Та до того, що має хвилювати й нас, «мовно озабоченных». Двомовність як вона є – не лише наш феномен. І взагалі ніякий вона не феномен. Хоча, перефразовуючи певного російського графа, можна сказати й так: «Усі одномовні нації схожі на себе, кожна двомовна нещасна по-своєму».

Але в Ріо-де-Жанейро й Лос-Анджелесі я на власні очі пересвідчився, що насправді ніяка зима землі (і Землі) не потрібна. Можна жити й тішитися сонечкові, а все ростиме й плодоноситиме – аж бананові гаї зашумлять.

Сьогодні 2 березня, а це означає Міжнародний день компакт-диска. Є й таке свято в календарі. Рука немов сама собою тягнеться до одного з них. У моїй десь так півтисячній колекції він, мабуть, найлеґендарніший. Назва: «Рок-екзистенція 97». Рік видання: 1998. Ого! Йому ще й, виявляється, рівно 20 років. З ювілеєм тебе, мій хороший. Зараз я прослухаю тебе утрьохсоте. 

Що й казати – щастить нам на тихих вар’ятів з нового польського уряду. Мало того, що Томаш Жимковський, цей польський Бузина, називає Західну Україну «Східна Малопольща», то повторює давню байку московитських шовіністів, нібито «у польській традиції українців називали русинами, назву «українці» створили австрійці.

“І саме такі єбан..ті можуть змінити нашу країну. Як колись батьки-засновники США, абсолютно єбан..ті за мірками Букінгемського палацу. Або як Джордано Бруно, який був абсолютно єбан..им на думку святої інквізиції. Як багато інших людей, які міняли цей світ. Нам треба змінити Україну”, – пише автор.

«Якщо чуєш, що закликають щось там заборонити, значить, знову йолопи наклали в штани й від страху кричать: «Геть! Це не наше! Це проти традицій!», пише Єшкілєв у своїй черговій авторській колонці.