В Україні, скажімо, книжковий ринок росте, це стає видно кожному, хто хоча б раз побував у більш-менш пристойного рівня книгарні, пише Андрухович. Такої щедрої книжкової пропозиції з таким різноманіттям типів і тем, такої кількості перекладів у цій країні не бувало ще ніколи.

У кіні про Штірліца є файний момент, коли генерал Мюллер, відкрившись перед Штірліцом, який навпаки залишився зашифрованим, каже – у наш час не можна вірити нікому, навіть собі… мені можна, – пише Прохасько.

Пригода з православною автокефалією в Україні змусила багатьох людей, які ще вчора не відрізняли аналою від антемінсу та вважали хіротонію різновидом хорового співу, заглибитися в церковні довідники, пише Єшкілєв.

Чи можна прийти в бібліотеку, конспектувати Канта й Геґеля, потім відлучитися на хвильку в темний і смердючий сральник, щоби згодом з новими силами повернутися до високих матерій? Це якась перверзія. пише Любка.

“З жахом спостерігаю, як у дитсадках та школах, та й в дорослих офісах теж, батьки перетворюють цей день на “свято хлопчиків”, коли дарують шкарпетки і випивають сто грам “за наших мущін”, – пише Тамара Злобіна.

“Тридцять років віт­чизняні дятли працювали (хто руками-ногами, хто язиком) на реставраторів феодалізму, а тепер чекають, аби наше громадянське суспільство героїчно зупинило реванш темних сил”.

Я вже готовий був поставити дев’ять проти одного, що справжнє прізвище «Петрова», другого російського туриста-отруювача у британському Солсбері, – теж який-небудь Голопупенко.

У листопаді 1938 року місто Хуст прославилося на цілий світ. Воно стало столицею автономної Карпатської України. Українське питання раптом стало модною темою у Європі, пише Прохасько.

Сни забирають мене від екрану комп’ютера, звільняють від продовження фейсбучних дискусій. Сплячі подібні до мудреців – їх не хвилює мінлива стрічка пустих подій.

У школі, де я навчався, німецька мова була головною дисципліною. Нам викладали її протягом усіх десяти років.

Не хочеться у таке вірити, але знамениті гуцульські кептарі – цяцьковані кожушки –безрукавки – які впродовж століття були символом автентики, робили жидівські майстри, пише Прохасько.

Лукин Кобилиця з Красного Долу, гадаючі наш гуцулский Парменідес, то був чьоловік спокійної натури.

Обмін досвідом задля розвитку міста – у Івано-Франківську відбувся четвертий Міжнародний інвестиційно-економічний форум “Партнерство та перспектива”.

Йдуть роки, змінюються прізвища, бренди, акценти та назви, а процес триває. Література його формує, він формує літературу.

До форумного Львова ми прибилися своїм бусом у п’ятницю пополудні, саме в той нестерпний час, коли місто, всі його вулиці, вулички, завулки і площі загачено автомобілями по саме нікуди. І жодного паркувального місця, де можна було б надійно переночувати той наш безцінний, з безцінними нашими інструментами, бус, пише Андрухович.