Київські «звощики» на місці – виконують місію з приниження Києва. Невже Москва й донині їх «держить»? 

Письменник Юрій Андрухович розмірковує про помилки та досягнення сучасної України і що співвітчизники не вміють відчувати себе переможцями.

Над старою франківською кам’яницею збудували башточку, колись там була невеличка вежа, потім вона згоріла. Народ любить, коли над спорудою щось стирчить.

Новорічні ялинкові прикраси є феноменальним сурогатом стійких уявних цінностей на зразок домашнього затишку і тепла, щасливого дитинства, добрих старих (а добрих тому, що старих) часів.

Якби молодість уміла, якби старість силу мала… Дзядзьові з кількасот французьких прислів’їв, збірку яких я подарував йому на сімдесятивосьмиріччя, якраз це сподобалося і запам’яталося найбільше.

Це дуже милий сценарний трюк. Пообіцяв – і відразу зробив. Гідний поворот для новорічного звернення коміка. Правда, все одно залишається незрозумілим, навіщо він при цьому йде в президенти.

“Вони завжди будуть незадоволені. Це невиправні мушки-зрадофіли, які ніколи не будуть щасливими. Для них безвіз – ніщо, булька з носа, бо вони й так не мають грошей, щоб кудись поїхати. І не будуть мати, бо приросли до свого кривого крісла і не рипнуться”, – пише Винничук.

Нам підсовують під українською обгорткою той самий російський продукт, ті самі фльми, але під грифом «Україна», пише Винничук.

Декада, що йде за зимовим сонцестоянням – найкращий час для гадань. Та й кольори у свині небуденні – золото і залізо, кольори деспотів та імперій.

То був час, коли європейці відкривали для себе Україну. Різними способами, на різних рівнях.

“У цьому і полягає головна проблема. Український обиватель не утримує політичні партії – в тій же мірі, в якій не платить за контент. Тому шукати гроші політикам і ЗМІ доводиться в інших місцях”

“Ага, от і вилізло шило з мішка – «вертикаль влади». А також «несподівані зміни» в ній. Втюхування стає очевиднішим і відвертішим”, – пише Андрухович.

“Здається, в нас воєнний стан. Ні, не там, де я живу, бо наш реґіон не межує з Росією. Межувати з Росією – це воєнний стан”, – пише Андрухович.

Якщо в мистецтві запровадити диктатуру, то придворні пануватимуть над незалежними, угодовці над новаторами та врешті-решт усе виродиться у недоречну монументальність і пафосний несмак.

Коли ви зустрічаєте людину, що прагне радикально змінити існуючий порядок речей, будьте певні – перед вами чудовисько. Монстр, що маскує свою ненависть до світу радикальними ідеями або всеохоплюючим цинізмом.