Зрештою, війна є одним з тих регулярних станів, в яких звично та зручно перебувати сущому. Ми народилися у війнах, ми в них і помремо.

Знову росіянин висловлюється про нас із вами у спосіб, м’яко кажучи, принизливий,  пише Юрій Андрухович у своїй черговій авторській колонці.

Битва за Львів є битвою двох головних міфів – польського і українського, пише Андрухович.

Те, що відбувається нині в Україні, ідеально описується через шлюб. І мова радше про хімічне весілля сірки і ртуті, пише Єшкілєв.

“…Значення адекватного офіцера у таких ситуаціях є набагато більшим, ніж моральні якості відважного вояка. А з офіцерами тактичного рангу у нас і тоді, і ще довго потім були і є проблеми”, – пише Прохасько.

Колективні форми самореалізації нині не актуальні. Сучасні люди схильні до створення суверенних світів, незалежних від волі керівників і суспільного стада.

Нині важко встановити достеменно, де закінчуються факти й починаються леґенди про всю ту взаємну шляхетність, пише Андрухович.

Коли мала дитина раптом прокидається і починає кликати маму або тата, а я можу в той момент взяти його на руки і заспокоїти, то думаю, що через якийсь час народ, до якого я належу, буде трохи щасливішим, пише Прохасько.

Гуцули (як і лемки та бойки) стали предметом інтересу фольклористів ще в австрійський період та мотивом творчості місцевих постромантичних художників.

Чи на тому вечорі в Театрі Скарбека 31 жовтня 1898 р. побували діти й підлітки?

Я ж кажу йому: «Радій, чоловіче!». Люди нарешті ні в що не вірять. Невже дожили до такого щастя? Невже, нарешті, той народ відірвався від зомбо­ящиків і припинив слухати ідеологів?

Відверто про науку та секс» розповідає Ольга Маслова, кандидатка біологічних наук, співзасновниця проектів Nobilitet і Needorium.

Час від часу бурхливе минуле стукає мені в шибу. Яких тільки легенд про себе не довідаєшся, коли комусь перейдеш дорогу! Можна вже видати цілу збірку різноманітних нісенітниць, пише Юрій Винничук.

“Те, що трапилося вночі 1 листопада року 1918-го, насправді почалось увечері 31 жовтня року 1898-го”, – пише Андрухович.

Місто наповнюється тим, що дослідники культури називають «симулякрами». Себто такими собі макетами, які ззовні подібні на елементи міського життя, а насправді мають зовсім іншу природу.