“І олігархи нікуди не дінуться. Навпаки, повернуться ті, що в бігах. І війна не закінчиться за два тижні. Бо «проста пєрєстать стрєлять» – це був жарт”, – пише Винничук.

«Нас попереджають, – стишив він голос. – А ми не чуємо. Зло входить до наших осель, а ми того вперто не визнаємо».. І я згадав, що приятель, як тепер титулують, доктор філософії, – пише Єшкілєв.

Наголосувати цього коміка виявиться значно легше, ніж потім позбутися.

“Усе серйозне зводиться у будь-яких ситуаціях до страху втратити щось важливе для існування. Все смішне допускається тільки тоді, коли воно стосується втрат і страху втрати іншого”, – пише Прохасько.

“Я знаю лише одне – всі ті, хто тихо сидів, як миші під віником, бо “русская весна” не вдалась, збудилися і вже святкують перемогу. Я знаю, що штаби на Одещині складаються винятково з колишніх регіоналів”, – пише Зоя Казанжи.

“Він колись наснився мені, той цирк. З усіма його акробатами, гіпнотизерами, бегемотами. Вже й не пам’ятаю, як виглядали акробати, а в бегемотів було щось від трансформерів. Тобто бегемотами вони прикинулися для гастролей”, – пише Єшкілєв.

Можливо, ще є сенс пояснити всім, хто забув чи не знає, що все це не постановка, не сторіз, не комп’ютерна гра, не приколи і навіть, на жаль, не страшний сон? Що це сама дійсність – наша, не чиясь.

Ініціювали такий захід представники центру НАТО Прикарпатського університету. Для того, щоб проінформувати молоде покоління про необхідність євроінтеграції.

Каже, ці вибори – щось нове для України, бо показали феномен Зеленського, як результат медіа-контролю та психологічного чинника.

“Грубо кажучи, українська ситуація тепер трохи нагадує бунт у сиротинці, в якому звільнені від уявлень про традицію співіснування у просторі і часі малолєткі (у нас це насправді не зовсім прив’язане до віку) готові зашугати і викладацький персонал, і обслугу”.

“У кожному разі, за будь-якого розкладу звалювати я нікуди не збираюся. Якщо що, то пережили ми совєтів і чека, зможем пережити й блазнюка”, – пише Винничук.

Це в старших поколінь у світоглядному фундаменті лежать тексти і травми. А в покоління репу – переважно настроєвий туман, в якому замість їжачка ховається передчуття невідворотного краху теперішнього світу.

Ні, я не збираюся псувати бюлетень. Я точно поставлю відповідний значок навпроти якогось одного прізвища. Проте я досі не знаю, що все-таки мене мотивуватиме. У кожного з них ще цілі дві доби, щоб мотивувати мене. На жаль, мотивувати від протилежного.

“Сезонна залежність стає ще виразнішою, коли передвиборчі тижні збігаються з передвеликодніми”, – пише Прохасько.

«Полум’яних служителів ідей грають у всі дірки. А вони, сараки, потрапляючи до волохатих лап політтехнологів і кураторів, все собі щось бурмочуть про «невмирущі цінності», – пише Єшкілєв.