Мовний закон викликав ще до свого затвердження в Раді безліч нападок, хоча він куди менш радикальний, ніж в інших європейських країнах.

У притчі йшлося про когось, хто комусь подав серветку, щоби почистити убрання, захляпане кавою…

“Новобудови не лише псують міський ландшафт. Вони ще й витісняють з міста повільну смерть. Особливу неквапну смерть, що причаїлася в цеглі старих будинків”, – пише Єшкілєв.

“Власне кажучи, привселюдне розп’яття Ісуса було подарунком народові до свята. Завдяки цьому каральному актові щорічне релігійне свято доповнилося святом народного волевиявлення і справжнього, а не вдаваного народовладдя”.

За два останні дні сталося щось небувале. Попередніми сезонами таке могло статися раз або два за рік, а за ці два дні мені зробили десять гнівних зауважень впродовж години кожного дня.

Тепер він буде просто змушений вчитися на українського патріота, інакше його з’їдять. Охочих буде безліч – свої, чужі, політики, виборці. Вивчиться – може, виживе.

А, може, не все так однозначно? Може, десь додається, а десь і віднімається? І гру ще не зіграно? І взагалі ніяка це не гра?

Каже, жити в суспільстві, користуватися його благами й не брати участі у вирішені його проблемних питань може тільки соціальний паразит.

“Деякі з коментаторів трагедії кажуть про Знак. Про те, що падіння гордого соборного шпилю символізує закінчення довгого – ледь не тисячолітнього – історичного циклу, початок якого припав на часи будування храму Богоматері Паризької”.

“І олігархи нікуди не дінуться. Навпаки, повернуться ті, що в бігах. І війна не закінчиться за два тижні. Бо «проста пєрєстать стрєлять» – це був жарт”, – пише Винничук.

«Нас попереджають, – стишив він голос. – А ми не чуємо. Зло входить до наших осель, а ми того вперто не визнаємо».. І я згадав, що приятель, як тепер титулують, доктор філософії, – пише Єшкілєв.

Наголосувати цього коміка виявиться значно легше, ніж потім позбутися.

“Усе серйозне зводиться у будь-яких ситуаціях до страху втратити щось важливе для існування. Все смішне допускається тільки тоді, коли воно стосується втрат і страху втрати іншого”, – пише Прохасько.

“Я знаю лише одне – всі ті, хто тихо сидів, як миші під віником, бо “русская весна” не вдалась, збудилися і вже святкують перемогу. Я знаю, що штаби на Одещині складаються винятково з колишніх регіоналів”, – пише Зоя Казанжи.

“Він колись наснився мені, той цирк. З усіма його акробатами, гіпнотизерами, бегемотами. Вже й не пам’ятаю, як виглядали акробати, а в бегемотів було щось від трансформерів. Тобто бегемотами вони прикинулися для гастролей”, – пише Єшкілєв.