“Тоді, влітку 1990 року, Україна була прекрасна. І ми з керівником почували себе її коханцями. Головною ідеєю кожного вчинку було те, що завжди властиве грузинам, – зробити так, щоби закохати кожного у своє кохання”, – пише Прохасько.

“…Поки ті молять за нас Господа, хтось із церковних мусить мати справу з лайном світу сього. Важка ця стезя й багато проститься їм з тієї марноти, до якої застромлені”.

“Не смійтеся. З тієї вікопомної події минуло зовсім небагато років, і тепер у нас президент теж із таких – вузькопрофільних, попсових, корпоративних. Елтон Джон може спати спокійно, в Україні йому нічого не загрожує. Крім дуету з Іво Бобулом, звичайно”

Ми повинні розуміти, що можемо нести відповідальність не тільки за себе, а й за інших. Ми можемо нести відповідальність за свою команду, свою компанію, адміністрацію свого міста, своєї країни. Відповідальність, навіть чужа, дає розвиватися. Натомість безвідповідальність – страшна річ, вона гнобить і руйнує.

“Слава Курилов у тиші верхньої палуби, підійшов до корми лайнера і тихо кинувся в темні води Тихого океану. Три дні він уплав добирався до філіппінського острова Сіаргао – найзухваліша втеча із СРСР…”

“Мабуть, згодом Валерій Шевчук довідався з моїх інтерв’ю, що то була містифікація, і зазначив про мене в своїх спогадах «відомий авантюрист». Ну, так, не заперечую. Хоча останнім часом я став на шлях виправлення”, – пише Винничук.

“Наче хтось вирізає кавалок оскаженілої політики звідкись з Херсону або ж зі столичного поля гризні за владу та пересаджує його просто в центр нашого християнського міста”, – пише Єшкілєв.

“Доктор Карнс вважає, що утримання перезавантажує нашу сексуальну систему. Багато з тих, хто залежний від сексу, роблять такі речі, які завдають шкоди їм самим, викликають сором”, – пише Тара Блер Болл.

“Коли я стріляв переважно по літературних горобцях, то Микола гатив з гармати по літературних генералах. Зокрема розніс ущент книжку Івана Драча «Американський зошит», де поет в стилі совєтської пропаганди описував нужденне життя зубожілих американців”, – пише Винничук.

Бо вона стає найголовнішим станом, найсуттєвішою подією і вона веде, вона диктує. Нема потреби ані спроможності навіть думати, бо тіло і мозок настільки втягнуті у цілковите забезпечення сонячного світла, що всі інші потреби і захцянки стають несуттєвими.

«Він такий простий!» – радісно спалахують диванні та городні фракції нашої громади, коли чергова політична мавпа починає пускати сльози або ж десь на випасі зосереджено киває, слухаючи народні стогони про зогнилу картоплю та знахабнілих жуків.

Знову і знову кружляємо тим самим зачарованим колом. Невивчені уроки історії, як невідпрацьована й невижита карма. Історія, втім, ще й навіть історією стати не встигла, а вже знову тут.

“Отож, якщо Росії захочеться зробити Західну Україну сепаратистами, то вона це зробить. Тому залишається одне – не боятися, не вгадувати, а готувати себе і до такого сюжету”, – пише Прохасько.

“Однак, мабуть, якісь перешкоди таки є, бо народ і далі тупий і довірливий. Зрештою, він завше був таким. Недарма Грушевський дотримувався антиелітарної неонародницької концепції…”

Виглядає так, що наш новий парламент набиратимуть за теґами зі сайту ragu.li: актори Ліги Сміху, ретро-співаки і співачки, пластмасові діви та всі можливі звьозди попсового штибу. Це вже навіть не славнозвісні «водії й масажистки», а щось гірше.